БІЛОКУРАКИНСЬКИЙ ПОРТАЛ

Інформаційно-розважальний сайт
селища Білокуракине Луганської області


Білокуракинський анекдот

Газета "Білокуракинський портал" (формат PDF)

(для завантаження газети натисність на посилання і зачекайте 40-50 секунд)

19.05.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №1    26.05.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №2
02.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №3    09.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №4
16.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №5    23.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №6
30.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №7    07.07.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №8
14.07.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №9    21.07.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №10
28.07.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №11    04.08.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №12
11.08.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №13    18.08.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №14
25.08.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №15    01.09.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №16
08.09.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №17    15.09.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №18
22.09.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №19    29.09.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №20


Перейти на повний архів газети "Життя Білокуракинщини" >>

Перейти на повний архів газети "Білокуракинський портал" >>


Інформація до новини
  • Переглядів: 1 184
  • Автор: bkportal
  • Дата: 22-05-2017, 22:41
22-05-2017, 22:41

День Героїв України. Історія виникнення

Категорія: Публікації / Статті

23 травня - День Героїв України
23 травня - День  Героїв  України
23 травня – День Героїв, вшанування борців за волю України. День Героїв – це день пам'яті усіх українців, що присвятили своє життя нашій з вами свободі, тих, хто боровся і захищав Україну.
День Героїв відзначають понад сімдесят років. У суворі роки німецької окупації, у час протибільшовицької збройної боротьби українці на чолі з ОУН вшановували пам'ять Героїв. У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив відзначити 23 травня як День Героїв.
Чому саме травень обрано для вшанування Героїв? Тому що в травні віддали своє життя у визвольній боротьбі кращі сини України XX століття: З травня 1924 року — головний ідеолог державної самостійності України початку XX століття, один із співавторів ідейних засад українського націоналізму Микола Міхновський (родом з Полтавщини); 25 травня 1926 року в Парижі від кулі більшовицького агента загинув головний провідник української національно-визвольної боротьби 1917-1921 років Симон Петлюра (родом з Полтави); 23 травня 1938 року в Ротердамі вибух бомби, підкладеної агентом НКВС, обірвав життя організатора українського націоналістичного руху, засновника та першого Провідника УВО та ОУН полковника Євгена Коновальця (родом зі Львівщини).
В роки німецької, а згодом радянської окупації цей день відзначався у підпіллі та в українській діаспорі. З проголошенням незалежності День Героїв відзначається в Україні. Українські герої поставили свободу рідного народу понад свої особисті інтереси і присвятили власне життя служінню українській нації.
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 168
  • Автор: bkportal
  • Дата: 21-05-2017, 13:47
21-05-2017, 13:47

ЧИ ДОПОМОЖЕ ПАВЛО ДУРОВ СТВОРИТИ УКРАЇНСЬКУ СОЦІАЛЬНУ МЕРЕЖУ?

Категорія: Публікації / Статті

А в мене виникла ідея! У зв'язку із блокуванням в Україні російських соц.мереж VK.com та Ok.ru (хоча вони, до речі, не зовсім російські) можна просто звернутись до Павла Дурова (засновника та творця соц.мережі ВКонтакте), який зараз в основному живе поза межами Росії і має не дуже прихильне ставлення до путінської влади та їхньої політики в світі, з проханням створити таку ж саму або і кращу, з урахуванням побажань користувачів з України, українську соціальну мережу. Крім того, важливо, щоб ця соціальна мережа була створена без участі і контролю з боку якихось державних установ чи спеціальних служб (СБУ наприклад), щоб всі внутрішні данні користувачів були недоступними для перегляду третіх осіб, тобто, особиста листування користувачів між собою (якщо вона закрита), закриті спільноти, закрите відео чи фото та ін. данні. Користувач має сам вирішувати, що йому відкривати для публічного доступу, а що ні. І ніякі спецслужби чи користувачі без дозволу власника акаунта не повинні отримувати вільний доступ до даних цього власника.
І не треба винаходити велосипед і створювати все з нуля. Вже все давно винайдено! Варто лише удосконалювати та робити вільним для користування, а не блокувати. Тим більше, що заблокувати все одно не вийде, як би того не хотілось якимось президентам чи спецслужбам!

Глас Народу
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 231
  • Автор: bkportal
  • Дата: 15-05-2017, 01:54
15-05-2017, 01:54

ЩО БУЛО «НЕ ТАК» АБО ЯК ПРОЙШЛО СВЯТКУВАННЯ ДНЯ ПЕРЕМОГИ В БІЛОКУРАКИНЕ

Категорія: Публікації / Статті

Плита з написом за Советскую власть
На День Перемоги 9 травня голова Білокуракинської райдержадміністрації Іванюченко С.І. підійшов до одного білокуракинського журналіста і запитав:
- Ну, що зараз не так? Чи все так?
Бо, як було видно, він турбувався про те, що під час святкування Дня Перемоги щось може бути не так – не патріотично і далеко не по-українські.
І дійсно, не дарма він хвилювався, бо багато було чого «не так»…
Вже вранці на центральну площу селища навідались білокуракинські націоналісти-свободівці, які також відвідали монумент Скорботна Матір та вшанували пам’ять загиблих у Другій світовій війні. Але свободівці помітили те, що викликало їхнє здивування і навіть обурення – за монументом Скорботної Матері стоїть плита з наступним написом російською мовою: «Вечная память героям, павшим в борьбе за Советскую Власть, отстоявшим честь, свободу и независимость нашей Родины»…
До речі, саме за цією плитою і починаються справжні захоронення воїнів і на братській могилі зараз побудований цілий меморіальний комплекс із іменами загиблих.
 Мало того, що напис на плиті зроблений російською мовою, так ще і «в борьбе за Советскую Власть»… Тобто, ідіотизми «русского мира» досі залишаються на білокуракинській землі. Цієї плити раніше там не було і вона з таким записом була встановлена відносно недавно, під час чергових виборів, коли до Верховної Ради балотувався всім відомий луГандон і запроданець Віктор Тихонов (до речі, росіянин за походженням).
Так само білокуракинські свободівці звернули свою увагу на іншу меморіальну плиту на алеї Героїв Радянського Союзу, де встановлені бюсти, з написом також російською мовою: «Бюсты изготовлены и подарены Россией в честь 60-летия Победы в Великой Отечественной войне». Тобто, встановлені в 2005 році.
Звичайно, можна казати, що нічого дивного і поганого немає в тому, що «герої загинули в боротьбі за Радянську владу…», або в тому, що бюсти подаровані Росією. Але, зрозуміло, що тут більше присутня звичайна російська пропаганда, а не реальна історія України. І вже зараз стає очевидним той факт, що колишня Партія регіонів, яка і вела цю пропаганду в Україні, повністю підпорядковувалась вказівкам із Москви і керувалась очільниками путінського «русского мира», і до чого все тоді йшло. Й досі недобитки Партії регіонів та комуністів в Україні проявляють свій шакалячий вишкір, досі ще залишились символи та написи як радянсько-комуністичного, так і колишнього продажного риго-комуняцького режиму, що панував в Україні майже всі попередні роки незалежності.
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 115
  • Автор: bkportal
  • Дата: 13-05-2017, 13:02
13-05-2017, 13:02

ПРО ШТУЧНЕ М'ЯСО ТА ЕКСПЕРИМЕНТИ НАД ТВАРИНАМИ

Категорія: Публікації / Статті

Купив нещодавно в одному із магазинів в Білокуракине заморожені курячі окорочка. Приніс додому, думаю - зараз натушкую м'яса та наїмся від пуза та від душі. Поклав іх у воду, щоб розтанули швидше... Але, як тільки з м'яса зійшла крига, окорочка перетворились в якісь безформенні шматки желеподібної речовини із різким затхлим запахом, який нагадував більше якісь ліки, ніж запах м'ясу. Отакої! Мабуть, зарано я зрадів! З близької відстані це м'ясо взагалі не можна було нюхати, настільки воно було противним. Ні, воно не було протухлим чи якимось не свіжим. Навпаки - окорочка були рожеві, жирненьки та м'ягенькі. З них навіть відшаровувалася пупирчата шкірка.
Ну, думаю, може якщо спочатку проварити - то неприємний запах вийде і все буде гаразд? - Так і зробив. Спочатку трохи проварив, потім поклав на сковорідку та протушкував разом із морквою, цибулею, посолив та насипав зверху побільше приправи до м'яса, щоб забивала гидотний запах ліків, яким від нього тхнуло.
І ось м'ясо стушкувалось!.. Я нетерпляче почав його діставати та куштувати... Але не так сталось, як гадалось! Гидотний запах все одно залишився. Смак був теж далеко не м'ясний, скоріше воно нагадувало щось середнє між перемлілим жирним м'ясом та старим салом із запахом шкарпеток тижневої давності... І ніяка приправа ситуації не змінила.
Я ще спробував пожмакати в роті кілька різних шматочків (не їв, а лише надкушував), намагаючись знайти хоч щось більш-менш їстівне.. Але... Мій організм явно чинив супротив цьому!.. Смачно вилаявшись та згадавши "добрим" словом тих, хто продав мені цю гидоту, я все ж таки вирішив віддати все це м'ясо собаці, що жалібно скавучав у дворі, відчуваючи запах смаженого. Коли м'ясо вже охололо, то взагалі перетворилось в якийсь напівхолодець і його, мабуть, можна було їсти ложкою. Я взяв миску з усім цим м'ясом та, не роздумуючи, висипав собаці. Мій Тузик спочатку від радості аж підплигнув і жадібно накинувся на м'ясо. Але... Вихопивши і навіть ковтнувши перший шматок, він раптом зупинився і почав принюхатись. Потім спробував ще шматок... Але, як було видно, він вже не ліз йому до рота. Тузик підняв голову і жалібно подивився на мене своїми пронизливими очима, мовляв, що ти мені за лайно підсунув? Я з цікавістю спостерігав за його реакцією на таке диво-м'ясо. Але собака виявився не настільки дурним, щоб продовжувати його їсти. Він ще кілька секунд покрутив носом біля миски, ще раз поглянув на мене своїм ображеним поглядом і пішов геть...
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 284
  • Автор: SaraAstley62768
  • Дата: 12-05-2017, 22:00
12-05-2017, 22:00

ІСТОРІЯ ПРО ЗАТІСНИЙ СВІТ АБО ДЕ ЗУСТРІТИ БІЛОКУРАКИНЦІВ

Категорія: Публікації / Статті

Пам'ятаю, як в грудні 2015 року я їхав з Києва потягом додому. Але потяг відправлявся близько 23 години і мені довелось чекати на залізничному вокзалі години три в залі очікування. Тоді ще зала очікування на другому поверсі була безкоштовною, і там працював відносно недорогий бар. Я сів за столики і чекав друзів, які мали також прийти з хвилини на хвилину. Але раптом до мене підійшов якийсь лисий чоловік і, впізнавши мене, почав вітатися. Протягнув руку і запитав, як мої справи. Я відповів, що нормально, хоча сам не розумів, хто він такий і звідки мене знає. Все ж таки я був не десь в Луганську чи Харкові, де наших білокуракинців досить багато, а в самому Києві... Де-де, але в Києві я найменше всього очікував зустріти когось зі свого рідного селища Білокуракине.
Але ж яким було моє здивування, коли цей незнайомий мені чоловік (до речі, набагато старший за мене) почав питати мене про те, чи займаюсь я й досі східними єдиноборствами? Я навіть не знав, як реагувати. І здуру сказав, що давненько вже не займаюсь. Ну, хто знає, що в нього в голові? Може він якийсь агент чи просто мене перевіряє? Все ж таки часи в країні неспокійні, війна триває... Хоча насправді я злукавив. Єдиноборствами я займався завжди, хоч і з невеличкими перервами. Але ніколи не кидав цієї справи, бо це вже - частина мого життя... А чоловік продовжував мене розпитувати: що я роблю в Києві? чи надовго приїхав? кого чекаю? і т.д. Я мимоволі почав вдивлятись в його обличчя... Але, як не намагався, все одно не міг пригадати, хто він... Хоча, дійсно, впіймав себе на думці, що я його раніше десь бачив... Навіть промайнула думка, що це може бути батько когось із моїх учнів із секції... Але пригадати, хто він, я все одно так і не зміг...
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 146
  • Автор: bkportal
  • Дата: 10-05-2017, 14:00
10-05-2017, 14:00

ПРО НАХАБСТВО ТА СПРАВЕДЛИВІСТЬ

Категорія: Публікації / Статті

Платив сьогодні за Інтернет на пошті. Підійшов до каси, там стоїть черга із чотирьох людей. Я став п'ятим. Тут заходить якась тьотка в крутих темних антисонячних окулярах на носі (хоча на вулиці було пасмурно і йшов дощ). Пролазить повз мене і втискується в чергу переді мною. Я мовчу... Вона робить вигляд, що мене наче не помічає... Нахабно ставить свою сумку на підвіконня каси прямо перед моїми очима і починає ритись в якихось платіжних документах. Я лише роблю крок назад. Тільки дивлюсь і мовчу... Вона починає платити в касі, продовжуючи не звертати на мене уваги. Тоді я просто дістаю жуйку з рота, яку жував (не пожалів!), і тихенько приліплюю її в середині розстебнутої сумки, в якій були якісь папери (мабуть, документи)...
Ні!.. Взагалі-то я добра людина... Але коли до мене ставляться не по-людські, то я реагую так само, навіть не задумуючись... Це вже така відповідна реакція, яка виробилася роками.
Тьотка заплатила в касі свої платежі, потім взяла сумку з документами і пішла... А заодно прихопила і мою жуйку, яку я відірвав практично від власного серця... Але нічого... Іноді треба ж хоч чимось жертвувати заради справедливості, щоб люди теж вчились жити, помічали та поважали інших людей... Ех, не знала ще ця тьотка, що потрапить в Інтернет!.. Не знала...

Глас Народу
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 147
  • Автор: bkportal
  • Дата: 9-05-2017, 12:00
9-05-2017, 12:00

ЩО БУЛО НЕ ТАК АБО ДОБРИЙ ОПЕРАТОР

Категорія: Публікації / Статті

Підходить до мене сьогодні після покладання квітів до пам'ятника Скорботна Мати голова Білокуракинської райдержадміністрації Іванюченко і питає:
- Ну що знову не так? Чи все так?
- Та наче все так... - кажу я.
А сам думаю: це ж скажи зараз йому всю правду - кинеться битись... Прямо на площі... А там людей дуже багато, діти кругом... А я ж не витерплю, обов'язково дам здачу... Спочатку в пику... Потім, коли він буде вже лежати на асфальті, мені обов'язково захочеться побуцати його ногами... Спочатку по пиці... Потім по печінці... Потім по ниркам... Хоча ні... Я ж не такий жорстокий... Краще просто по голові... По зубам, по носі... Можливо, зламаю ніс, виб'ю зуби... Нехай кров вкриє всю голову... Поки він не почне захлинатися нею...
Ладно... Я жартую... Я ж не такий... Я добрий... Я можу тримати себе в руках... Краще потім все детально обмалюю, напишу по-людські, українською мовою... Нехай читає в Інтернеті! Бо дійсно було багато чого не так... Хоча не знаю, чи зрозуміє?.. Але ж я добрий... Я не можу інакше...

добрий білокуракинець
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 234
  • Автор: bkportal
  • Дата: 7-05-2017, 10:30
7-05-2017, 10:30

ПРО ПАКЕТИКИ В МАГАЗИНІ "АРБАТ" ТА "СПАСИБІ" ВІД ПРОДАВЩИЦЬ

Категорія: Публікації / Статті

Ви помітили, коли купуєте продукти в магазині "Арбат" в Білокуракине, то продавчині вам пропонують купити ще й пакет, щоб їх туди покласти? Найдешевший пакет коштує 2 грн. І все б нічого. Але цього пакету вистачає в найкращому випадку тільки щоб один раз принести в ньому продукти додому. Далі він майже повністю рветься і стає непридатним для використання. Хоча в мене було кілька разів, коли я ніс в такому пакеті продукти, а потім він рвався прямо находу і все, що в ньому було, падало на землю. На самому пакеті може бути написана максимальна вага 10 кг або і більше, але насправді він не витримує навіть і 3 кг. Це так спеціально, мабуть, задумано?
Або ще одна "фішка" в тому ж самому "Арбаті", коли розвісний товар (наприклад, печиво чи цукерки) так само кладуть в поліетиленовий пакетик, який вже і так розірваний, але не до кінця. І якщо цей пакетик із печивом не покладеш в ще один пакет чи сумку, то по дорозі половину продуктів можеш розгубити...
От вам і спритність рук і ніякого шахрайства...  Не обважуть, так обрахують; не обрахують, так пакетик дирявий продадуть, або продукт прострочений всунуть... Але найголовніше - продавчині майже завжди привітні і кажуть "спасибі" покупцям... Мабуть, за те, що покупець купив товар, побачив, що його обдурили, але промовчав... От за те і дякують!

Глас Народу
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 413
  • Автор: bkportal
  • Дата: 4-05-2017, 15:44
4-05-2017, 15:44

ПРО ЗАЛІЗНУ ДОРОГУ ІЗ БІЛОКУРАКИНЕ НА СВАТОВЕ АБО НОВІ ПОБРЕХЕНЬКИ ПРО КРАЩЕ ЖИТТЯ

Категорія: Публікації / Статті

Кажуть, що білокуракинські районні депутати проголосували на черговій сесії за підтримку рішення про будівництво залізної дороги, яка б поєднала гілку залізниці Лантратівка - Станиця Луганська, яка проходить в т.ч. і через Білокуракине із Сватівської гілкою залізниці, що йде на Куп'янськ і далі на Харків. Таким чином хочуть з'єднати більшу частину Луганської області залізничним сполученням із всією Україною, бо на даний момент із-за окупації Луганська і півдня області Росією дана ділянка залізниці відрізана від всієї України. Але якщо раніше говорили про будівництво залізниці на ділянці між Білокуракине і Сватове, то зараз говорять про будівництво залізної дороги, яка б поєднала Лантратівку (Троїцький район) із Сватове. А це і робочі місця, і зручність проїзду для жителів різних районів області, і вартість проїзду. Таким чином Білокуракинський район, як завжди, пролітає далі, як фанера над Парижем... Хоча, якщо подивитись на карту, то відстань від Білокуракине до Сватового становить близько 45-46 км, а відстань від Лантратівки до Сватового - 55-56 км. Різниця в 10 км мінімум. Крім того, в обох районах - і в Білокуракинському, і в Троїцькому досить складний рельєф для будівництва залізної колії. На деяких ділянках перепади місцевості більше 50 метрів на досить коротких відстанях, що є небезпечним для руху потягу і досить витратно для будівництва. Крім того, якщо і будувати залізну дорогу із Лантратівки в бік Харківської області, то краще взагалі тягнути гілку відразу на Куп'янськ. Там відстань можна скоротити до 32-35 км.
Кажуть, що на будівництво цієї ділянки залізної дороги за попередніми підрахунками необхідно не меньше 1 млрд. грн. А враховуючи те, що із цієї суми як мінімум половину все одно вкрадуть, то і 2 млрд. грн. буде замало, тим більше, що інфляція у нас в країни щороку складає не меньше 12%-15% (або і більше).
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 375
  • Автор: bkportal
  • Дата: 1-05-2017, 20:50
1-05-2017, 20:50

ПРО БЛАГОУСТРІЙ В БІЛОКУРАКИНЕ ТА УДАВАНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ

Категорія: Публікації / Статті

По селищу звітують про прибирання вулиць, лісосмуг навколо Білокуракине, різних куточків та закутків селища. А я сьогодні пройшовся по звичним місцям відпочинку багатьох білокуракинців - по пагорбам та лісосмугам вздовш вулиці Підгірної від Хреста Петра до Відраднівської криниці. І виявилось, що сміття там як лежало, так і продовжує лежати. Хоча подекуди дійсно трохи прибрали... Але чи то погано прибирали, чи то вже по новому накидали відпочивальники. Благо, що ледь не кожної погожої днини там обов'язково хтось відпочиває, влаштовує пікнік чи просто їздить автівками з дівчатами на природу. А після кожного такого відпочивальника обов'язково залишається сміття - хтось кидає пару пляшок пива посеред трави, а хтось примудряється залишити величезні купи сміття або і цілі мішки із непотребом. Потім все це розноситься вітром або розтягується дикими тваринами по всій лісосмузі і в результаті природній пейзаж доповнюють відходи людської життєдіяльності як показники все більшої деградації нашого суспільства.
А ви давно були біля Відраднівської криниці? Мабуть, селищна та районна влада там взагалі не з'являлась вже кілька місяців. А ще недавно ця криниця була гордістю нашого селища - одним із Семи Чудес Білокуракинщини. А що зараз? А зараз там абсолютний безлад. Вода, звісно, як бігла, так і біжить. Хоча бурний потік води залишився лише з одного джерела, з іншого ж боку вода стікає все гірше, сам водовід зруйнований, бетон місцями обвалився, грунт обсипався, "добрі" люди покидали туди уламки бетону, каміння, пластикові пляшки. Набирати і пити воду із такого джерела вже не хочеться. Якби це побачив старий пан Гапочка, на честь якого там стоїть меморіальна табличка, то, мабуть, тричі перевернувся б у могилі....
Так само зруйновані клумби біля криниці, похилився металевий хрест, в дерев'яній будівлі, що призначається для відпочинку людей, хтось виламав кілька дощок, навколо повно сміття, недопалків, скляних та пластикових пляшок. Раніше біля сходинок, що ведуть до криниці Відраднівської, була спеціально викладена із цегли ємність, де кидали сміття, потім сміття звідти або вигрібали, або спалювали. Але зараз цієї ємності немає - її просто розібрали, а сміття тепер валяється повсюди. Його намагались згортати в купу та спалювати, але воно згоріло не повністю, і тепер і сміття, і попіл розкидані кругом і звідти навколо розповсюджується неприємний запах гнилі та горілого сміття.

Архів новин

Февраль 2019 (21)
Январь 2019 (22)
Декабрь 2018 (47)
Ноябрь 2018 (68)
Октябрь 2018 (45)
Сентябрь 2018 (23)
^