Почув нещодавно на вулиці в Білокуракине розмову двох літніх людей. Одна з них - жінка, колишня вчителька, жалілась іншому чоловікові, що їй в останньому місяці (у зв'язку із пенсійною реформою) додали лише 200 грн. до пенсії. В той час, як її колезі - іншій вчительці, додали 1800 грн. При цьому вони пропрацювали в школі однакову кількість років, тобто мають однаковий стаж, і під час роботи мали практично одні і ті ж години, читали один і той самий предмет. Тобто, і зарплата була однаковою, і стаж роботи такий самий... Але... Чомусь колега отримала добавку до пенсії 1800 грн., а вона - лише 200 грн. Жінка сильно образилась і весь час співчутливо запитувала в чоловіка: "Ну де ж справедливість?!! Де?.." І дійсно, справедливості, як видно, немає.
Нинішня пенсійна реформа, як вже стає зрозуміло для більшості громадян України, якраз і спрямована саме на те, щоб остаточно посіяти в людях зневіру в справедливість, законність та порядок в цій країні. Люди починають ображатися не лише на державу, яка їх так нахабно «кинула», але і на один одного, бо звичайно, якщо хтось отримує більшу пенсію, а хтось за таку ж саму роботу - набагато меншу пенсію, то виникає відчуття несправедливості, заздрості і образи. І це лише щодо пенсій. А уявіть, яка несправедливість існує в розмірах зарплати, коли деякі державні чиновники отримують зарплату в сотні тисяч гривень (іноді більше мільйона на місяць), а інші трішки більше від мінімальної зарплати в 3200 грн. Це різниця в оплаті праці в кількасот разів викликає не просто обурення людей, але і бажання помсти, викликає навіть ненависть до держави, яка так несправедливо (в особі представників влади) обходиться зі своїми громадянами.
Якщо згадати історію, то на думку приходить аналогія із початком минулого ХХ-го століття, коли народні маси в Російській імперії теж мали незадоволення правлінням царя та його оточенням. В результаті всі ці невдоволення призвели спочатку до революції 1905-1907 рр, потім до лютневої революції 1917 року (коли царя було скинуто), а потім до влади прийшли більшовики (пізніше - комуністи) на чолі із Леніним. Чим все це закінчилось - показала історія. Які були жертви, голодомори, війни і руйнування - теж всім відомо...
І ось вже на початку ХХІ століття щось дуже схоже відбувається вже в самій Україні. Спочатку Помаранчева революція 2004 року, коли до влади прийшов В.Ющенко. Потім ця влада, начебто безкровно і мирно була замінена кишеньковою промосковською владою В.Медведчука - В.Януковича та їхніми бандформуваннями по всій країні. Але протест і невдоволення українського народу виявився сильнішим за таку владу, в результаті на Майдані в Києві відбулась Революція Гідності за безпосередньої участі та підтримки проукраїнських націоналістичних сил на чолі із ВО "Свобода". Потім напад Росії на Україну і окупація української території - Криму та Донбасу. Напад сусідньої країни на економічно слабку і напівзруйновану із середини Україну - зайве підтвердження справжнього ставлення російської влади до незалежності і суверенітету іншої держави та справжня імперська суть Російської держави.