Залишились розбиті горем старенькі бабуся та дідусь, залишився круглою сиротою маленький чотирирічний синочок. Війна забрала життя ще одного українського Патріота. Гроші, які зібрали волонтери та небайдужі люди - 5700,00 грн. передали бабусі загиблого Артема. Попрощатись з Артемом прийшли учні та друзі зі школи №18, в якій він навчався,Ольга Лишик від Луганської облдержадміністрації. Сєвєродонецький Військомат оперативно організував поховання свого військового. Ніхто з місцевої влади не був присутній на похоронах…
Ось така «звітність» про загиблих з’являється досить часто на сторінці в соц.мережі Фейсбук Сєвєродонецького обласного військкомату. Все, що змогли зібрати на поховання – 5700 грн. І це при зарплатні військових 8-10 тис., а офіцерів і того більше.
А ви б пішли на війну, знаючи, що вас в будь-яку мить можуть вбити? Яка матір чи батько захочуть відправити свого сина в зону бойових дій, де майже щодня гинуть українські солдати? І при цьому знати, що в разі загибелі навіть на поховання доведеться збирати гроші, бо сподіватись на щось від держави марно… Ніякої поваги, ніякого вшанування від влади чи навіть тих, кого захищав… Просто дерев’яний хрест з написом на могилі… І далі забуття…