БІЛОКУРАКИНСЬКИЙ ПОРТАЛ

Інформаційно-розважальний сайт
селища Білокуракине Луганської області


Информация к новости
  • Просмотров: 870
  • Автор: bkportal
  • Дата: 23-05-2016, 00:44
23-05-2016, 00:44

ВО «Свобода». Націоналістичне підпілля Луганщини

Категория: Публікації / Статті

5. Група «південь». Підпілля у Хрустальному
Місто Хрустальне (колишній Красний Луч) – одне з базових міст для російських окупаційних військ на Луганщині. Через місто проходять всі головні траси на Донеччину і на Луганськ. Маючи групу націоналістів-підпільників в цьому місті ВО «Свобода» мала змогу контролювати тилове переміщення більшості окупаційних військ!

На початку війни з Московією ми мали своїх агентів в усих містах окупованої Луганщини. З часом мережу довелось укрупнювати, деяких людей виводити на українську територію. Так сталось з Сорокіне ( колишня назва Краснодон) і Довжанськом ( колишня назва Свердловськ), до вересня 2014 року в цих містах у нас були свої агенти. Це прикордонні міста, і всі колони які заходили на Луганщину з боку РФ йшли по дорогах цих міст. Через наших підпільників ми отримували достатньо точну інформацію щодо кількості і різновидів техніки що входить і орієнтовну кількость живої сили противника. Це було важливо, оскільки повідомляючи в штаб АТО та СБУ цю інформацію ми доповнювали загальну картину ворожих переміщень на окупованій території Луганщини. Як правило про те що колона зайшла, в нашій розвідці знали, але щодо кількості і різновидів цієї техніки – ні. Тому в приватних розмовах силовики визнавали важливість нашої інформації.

Проте врешті решт всі колони росіян опинялись, або проходили повз Хрустальний і рушали на Сніжне, Донецьк чи Луганськ. Тому Хрустальний став одним з ключових міст для роботи нашого підпілля. Там працювало чи не найбільше наших агентів. Одні займались вивченням соціально-політичної ситуації в місті, а зібрану інформацію передавали в штаб для аналізу. В результаті цієї роботи ми мали повну картину про розподіл сфер впливу в місті, а саме – на жовтень 2014 місто було фактично розділено на 4 частини: ополченці (місцеві бандити та колаборанти), казачкі (переважно росіяни), російська армія та підрозділи «ЛНР». В серпні в місто зайшла «чорна сотня» - невідоме бандформування яке нікому не підпорядковувалось. Між цими угрупування постійно відбувались конфлікти зокрема і збройні. Всі ці злочинці намагались перерозподілити місцевий бізнес, копанки та шахти, інші виробничі потужності міста. В січні 2015 на прохання розвідки СБУ ми сформулювали повну картину в місті. Зокрема ми передали місце розташування десяти штабів окупантів, та який кому належить. Було передано місце базування техніки та живої сили супротивника. Загалом на той час в місті перебувало близько 9 тисяч військ (сукупна кількість всіх окупаційних підрозділів та банд) та близько 700 одиниць техніки. Також в районі міста на базі шахт було розгорнуто військові шпиталі, неподалік міста почав працювати тренувальний військовий табір окупантів.

Метки к статье: свобода, підпілля, луганщини, ато, війна, історія, правда, патріоти, націоналісти, українські

Информация к новости
  • Просмотров: 926
  • Автор: bkportal
  • Дата: 2-04-2016, 15:09
2-04-2016, 15:09

РОСІЯ РОЗПОЧАЛА ЩЕ ОДНУ ВІЙНУ!!!

Категория: Головна / Новини світі

Початок квітня відзначився не дуже гарною новиною. В Закавказзі, в Республіці Нагірний Карабах, яка є складовою частиною Азербайджану, а фактично з 1990-х років окупована Вірменією, розпочались активні бойові дії. В ескалації конфлікту кожна із сторін звинувачує одна одну. Вірменія заявила, що Азербайджан розпочав наступ і обстрілює вірменські села Нагірного Карабаху. Азербайджан в свою чергу заявив, що напередодні в результаті збройних сутичок вірменськими військовими було вбито двох солдат Азербайджанської армії... В цьому давньому конфлікті присутній також і російський слід. Ще з 1990-х років Росія підтримує Вірменію, в т.ч. зброєю та військовими. На території Вірменії і зараз присутні частини російської Армії, які, начебто, знаходяться там в якості миротворців.

Під час війни між Вірменією та Азербайджаном в період 1987 - 1994 роки загинуло близько 30 тис. людей з обох боків. Потім цей конфлікт вдалось заморозити і припинити активні бойові дії. Але автономна область у складі Азербайджану - Нагірний Карабах - опинилась окупованою Вірменією. Бо більшість населення цього краю - етнічні вірмени. Врегулювати конфлікт дипломатичним шляхом і визначити статус Нагірного Карабаху протидіючим сторонам - Вірменії та Азербайджану - так і не вдалося, і конфлікт був фактично замороженим. Час від часу в цьому регіоні відбувались сутички між військовими, але відкритого активного протистояння давно вже не було.

Метки к статье: білокуракине, україна, росія, війна, портал, сайт, новини

Информация к новости
  • Просмотров: 961
  • Автор: bkportal
  • Дата: 10-01-2016, 20:54
10-01-2016, 20:54

Луганщина. Націоналістичне підпілля. 2. Перші операції націоналістичного спротиву

Категория: Публікації / Статті

В цьому дописі ми розповімо про перші операції націоналістів, які, можливо, вплинули на хід війни не лише в Луганщині, а й в цілому на сході країни. Зокрема «Стаханівська операція». Як вплинули дії націоналістів на хід війни важко оцінити; це питання детермінізму і ймовірно колись ми дізнаємось про нашу справжню роль в цих подіях. «Стаханівська» операція відбулася ще до активних бойових дій – в квітні 2014 року.

Як пам’ятаємо, причиною захоплення сепаратистами та російськими спецслужбами будівлі СБУ в Луганську було попереднє затримання лідерів терористів у м.Стаханові й вилучення в них 300 одиниць стрілецької автоматичної зброї. Пізніше генерал Петрулєвіч, тодішній начальник СБУ Луганщини, в інтерв’ю Дмитрові Гордону розкаже, що офіцери ФСБ, розмови яких він чув, перебуваючи в полоні, панічно дзвонили своїм колегам в обласні центри Південно-східних регіонів України і вимагали початку повстань за заздалегідь заготовленим сценарієм. Проте кремлівська агентура та резидентура виявилися неготовими до активних дій. За свідченнями Петрулєвіча, «Стаханівська операція» перебила плани ФСБ, що, в свою чергу і спровокувало бунти в Луганську на місяць раніше (!) аніж то було заплановано Кремлем. Тобто планувались вони одночасно в усіх регіонах східної України і стояли дещо пізніше в календарі ФСБ-шних ляльководів. Таким чином плани ФСБ з «російською весною» форсмажорно звузились з восьми південно-східних областей до двох - Донецької та Луганської. Завдяки цьому "часовому переносу" СБУ та силовики отримали змогу викрити мережі сепаратистів та проставити необхідні запобіжники. Росіяни ж вимушені були діяти в авральному режимі із суттєвими провисаннями в часі та людському ресурсі. В иншому випадку вони мали ризики втрати всієї агентурної мережі в тому числі і в означених двох регіонах. Проте до сьогоднішнього дня ніхто широко не знає про свободівській слід в цій операції. А саме цей слід і є основним «форсмажором», що не змогли передбачити росіяни.

Метки к статье: свобода, луганська, стаханов, війна, білокуракине

^