БІЛОКУРАКИНСЬКИЙ ПОРТАЛ

Інформаційно-розважальний сайт
селища Білокуракине Луганської області


Білокуракинський анекдот

Газета "Білокуракинський портал" (формат PDF)

(для завантаження газети натисність на посилання і зачекайте 40-50 секунд)

19.05.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №1    26.05.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №2
02.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №3    09.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №4
16.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №5    23.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №6
30.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №7    07.07.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №8
14.07.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №9   


Перейти на повний архів газети "Життя Білокуракинщини" >>

Перейти на повний архів газети "Білокуракинський портал" >>


Інформація до новини
  • Переглядів: 1 005
  • Автор: bkportal
  • Дата: 31-05-2017, 15:30
31-05-2017, 15:30

ХТО "КЛАДЕ" НА АЛЕЙКИ В БІЛОКУРАКИНЕ АБО КУДИ ЗНИКАЮТЬ МІЛЬЙОНИ ІЗ БЮДЖЕТУ ГРОМАДИ?

Категорія: Публікації / Статті

Тротуари в Білокуракине, квартал Миру, 31.05.2017
На кварталі Миру в Білокуракине почали ремонтувати тротуар. Там мають прокласти близько 800 метрів алейки вздовж всіх 8-и багатоквартирних будинків. Але роботи, як видно, почались нещодавно. Працює бульдозер, який згорнув старий асфальт з алейки, та продовжує розрівнювати землю.
Після обіду бригада із 6 чоловік не особливо й працювала, майже всі робочі, крім бульдозериста, спокійно відпочивали на траві в затінку під деревами. Було видно, що до роботи вони особливо й не рвались.
З одного із сусідніх будинків вийшов якийсь чоловік - мабуть, місцевий мешканець, і по-дружньому, по-простому запитав в одного із робочих, що стояв окремо від інших:
- Ну що, хлопці, діло хоч буде?!. - маючи на увазі ремонт алейок.
На це звернення чоловіка робочий-автодорожник взагалі не звернув уваги. Тоді чоловік, підійшовши трохи ближче, вже голосніше задав інше запитання:
- Хлопці, а ви звідки? Ви ж не місцеві?!
І ось тут робочий відреагував. Він, як виявилось, стояв у навушниках і, мабуть, слухав музику. Тому відразу і не розчув першого запитання. Але, почувши вже друге запитання, відповів чистою російською мовою:
- Ми із другова рєгіона!
- Так звідки? Із Сіверодонецька мабуть? - допитувався місцевий чоловік.
- Нєт!.. Ми із другова рєгіона! - продовжував наполягати робочий автодорожник.
- Мабуть із Донбасу? Чи що? - знову запитав чоловік.
Робочий криво посміхнувся але вголос нічого не став відповідати чоловікові. Лише знову натягнув на вуха навушники, відвернувся і мімічно промовив щось на зразок "мужик, іді нах.й!" І чоловік, не дочекавшись відповіді, пішов геть.
Інформація до новини
  • Переглядів: 993
  • Автор: bkportal
  • Дата: 30-05-2017, 17:00
30-05-2017, 17:00

31 травня - ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БЕЗ ТЮТЮНУ

Категорія: Публікації / Статті

В багатьох розвинених країнах все більше стає тих, хто відмовляється від паління. В Україні теж є така тенденція, але все одно тих, хто палить, дуже багато. Багато хто починає пробувати сигарети вже в дитинстві або в підлітковому віці, а потім ця звичка залишається і в дорослому житті. Психологи кажуть, що підлітки починають палити і таким чином самостверджуються, показуючи всім оточуючим (в першу чергу - своїм ровесникам), що вони вже дорослі і можуть дозволити собі звички дорослих людей. Потім ця звичка спрацьовує, коли вже доросла людина опиняється в якомусь стресовому стані та має певні психологічні проблеми. І перша ж її реакція - це взяти сигарету в рота. Кажуть, що цей інстинкт природній, бо вже з народження дитина інстинктивно тягнеться до грудей матері, спочатку при потребі в їжі (грудному молоці), бо почуття голоду - це вже стрес для дитини, а потім при будь-якій іншій стресовій ситуації - залишенні наодинці, в темряві, переляку від гучного звуку, голосу, від різкої зміни навколишнього середовища та ін.
Так само спрацьовує цей інстинкт вже і в дорослому віці, просто стресові ситуації стають вже дещо іншими. І дорослі тягнуть до рота вже не материнські груди, а звичайні сигарети, а потім, можливо, й інші шкідливі для здоров'я речовини, наприклад, марихуану (коноплю), поступово звикаючи й до них.
Деякі психологи кажуть, що доросла людина, яка палить, затрималась в своєму розвитку на рівні дитини, бо не може вирішувати свої проблеми іншим чином, крім як взяти в рота сигарету. І хоча це не допомагає, звичка все одно залишається.
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 095
  • Автор: bkportal
  • Дата: 28-05-2017, 14:34
28-05-2017, 14:34

ЧИ БУДУТЬ В БІЛОКУРАКИНЕ ЄВРОПЕЙСЬКІ ДОРОГИ?

Категорія: Публікації / Статті

Кажуть, що дороги у нас в Білокуракине почали якісні будувати. Практично європейської якості! Причому будують не наші, місцеві автодорівці, а підрядчики із Сіверодонецька. Мовляв, наші місцеві роблять дорогу набагато гіршої якості та ще й гроші деруть чималенькі.
Хоча це дещо дивно, бо ті, кому доводиться їздити в Сіверодонецьк, бачили, які дороги там, і на під'їзді до міста, і в самому місті. В Сіверодонецьку взагалі є такі ділянки дороги, де не те що проїхати, а пройти дуже складно. Навіть гірші, ніж в нашому Білокуракине...
Але ж нещодавно мені довелось бачити, як ремонтували дорогу на вулиці Набережній в Білокуракине. Тільки-но закінчився дощ і на дорогах ще були калюжі, а ремонтники спокійно клали асфальт на мокру дорогу. За технологією таке укладання асфальту є грубим порушенням, бо при випаровуванні вологи асфальт знову почне тріскатись, яким би якісним не був спочатку. Хоча дорогу заливали смолою і візуально те, що стоїть вода, майже не видно. Але ж дощ все одно робив свою справу!
Асфальт поклали, але чи довго він буде в такому стані?
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 324
  • Автор: bkportal
  • Дата: 26-05-2017, 00:18
26-05-2017, 00:18

ЧИМ ЗАЙМАЮТЬСЯ КЕРІВНИКИ РАЙОНУ В РОБОЧИЙ ЧАС АБО З КОГО БЕРУТЬ ПРИКЛАД ДІТИ

Категорія: Публікації / Статті

Все таки не дарма в народі кажуть, що будь-яка влада в Україні
під кінець свого правління стає придатна лише для одного - розстрілу!..
 
На білокуракинському стадіоні реально побільшало людей, які почали бігати і займатись спортом. От тільки цих бігунів та бігунок вистачає, на жаль, не надовго. Так само і "качків" в тренажерному залі теж побільшало, хоча реальних культуристів чи атлетів не видно. Наче качаються, наче спортом займаються, а де результати? Одні дрищі кругом. Бігають та качаються хто день-два, хто тиждень, а хто місяць. А потім знову кудись зникають... Мабуть, від'їдаються та відлежуються, нарощують жирок та сало... А потім через деякий час знову навідуються на стадіон, щоб полякати тренажери та трибуни на стадіоні своєю присутністю.
Так само все частіше можна бачити на другому поверсі в будівлі на стадіоні, як представники нашої місцевої влади грають в більярд. Зокрема, часті гості там голова районної ради Бондаренко К.І. та колишній заступник голови райдержадміністрації, його друг та соратник, один із основних розбазарників білокуракинської землі – землевпорядник пан Косяченко С.О. Час від часу з'являється там і голова РДА Іванюченко С.І. зі своїм тілоохоронцем і за сумісництвом 1-м заступником - паном Щебетенком С.В. Вони, звісно (крім хіба що Щебетенка), не качаються, а лише грають в більярд - тобто, займаються своєю основною роботою - шари ганяють. Причому роблять це в будні дні і в робочий час. Мабуть, щоб ніхто не заважав, бо якраз в такий час людей на стадіоні небагато або і взагалі немає. Саме за таку роботу ці державні службовці отримують свою надвисоку зарплату із бюджету! Тобто, живуть за рахунок платників податків, та ще й непогано живуть - не бідно, навіть жирують! Бо на стадіон приїздять на власних автівках, заїжджаючи по бігових доріжках аж до самої будівлі. Бо їм, представникам влади, мабуть, в падло пройтись пішки пару сотень метрів, а треба заїхати аж до будівлі, поставити автівку посеред бігових доріжок, де бігають люди, катаються на роликах діти, і почуватись там як у себе вдома.
Інформація до новини
  • Переглядів: 955
  • Автор: bkportal
  • Дата: 22-05-2017, 22:41
22-05-2017, 22:41

День Героїв України. Історія виникнення

Категорія: Публікації / Статті

23 травня - День Героїв України
23 травня - День  Героїв  України
23 травня – День Героїв, вшанування борців за волю України. День Героїв – це день пам'яті усіх українців, що присвятили своє життя нашій з вами свободі, тих, хто боровся і захищав Україну.
День Героїв відзначають понад сімдесят років. У суворі роки німецької окупації, у час протибільшовицької збройної боротьби українці на чолі з ОУН вшановували пам'ять Героїв. У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив відзначити 23 травня як День Героїв.
Чому саме травень обрано для вшанування Героїв? Тому що в травні віддали своє життя у визвольній боротьбі кращі сини України XX століття: З травня 1924 року — головний ідеолог державної самостійності України початку XX століття, один із співавторів ідейних засад українського націоналізму Микола Міхновський (родом з Полтавщини); 25 травня 1926 року в Парижі від кулі більшовицького агента загинув головний провідник української національно-визвольної боротьби 1917-1921 років Симон Петлюра (родом з Полтави); 23 травня 1938 року в Ротердамі вибух бомби, підкладеної агентом НКВС, обірвав життя організатора українського націоналістичного руху, засновника та першого Провідника УВО та ОУН полковника Євгена Коновальця (родом зі Львівщини).
В роки німецької, а згодом радянської окупації цей день відзначався у підпіллі та в українській діаспорі. З проголошенням незалежності День Героїв відзначається в Україні. Українські герої поставили свободу рідного народу понад свої особисті інтереси і присвятили власне життя служінню українській нації.
Інформація до новини
  • Переглядів: 979
  • Автор: bkportal
  • Дата: 21-05-2017, 13:47
21-05-2017, 13:47

ЧИ ДОПОМОЖЕ ПАВЛО ДУРОВ СТВОРИТИ УКРАЇНСЬКУ СОЦІАЛЬНУ МЕРЕЖУ?

Категорія: Публікації / Статті

А в мене виникла ідея! У зв'язку із блокуванням в Україні російських соц.мереж VK.com та Ok.ru (хоча вони, до речі, не зовсім російські) можна просто звернутись до Павла Дурова (засновника та творця соц.мережі ВКонтакте), який зараз в основному живе поза межами Росії і має не дуже прихильне ставлення до путінської влади та їхньої політики в світі, з проханням створити таку ж саму або і кращу, з урахуванням побажань користувачів з України, українську соціальну мережу. Крім того, важливо, щоб ця соціальна мережа була створена без участі і контролю з боку якихось державних установ чи спеціальних служб (СБУ наприклад), щоб всі внутрішні данні користувачів були недоступними для перегляду третіх осіб, тобто, особиста листування користувачів між собою (якщо вона закрита), закриті спільноти, закрите відео чи фото та ін. данні. Користувач має сам вирішувати, що йому відкривати для публічного доступу, а що ні. І ніякі спецслужби чи користувачі без дозволу власника акаунта не повинні отримувати вільний доступ до даних цього власника.
І не треба винаходити велосипед і створювати все з нуля. Вже все давно винайдено! Варто лише удосконалювати та робити вільним для користування, а не блокувати. Тим більше, що заблокувати все одно не вийде, як би того не хотілось якимось президентам чи спецслужбам!

Глас Народу
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 035
  • Автор: bkportal
  • Дата: 15-05-2017, 01:54
15-05-2017, 01:54

ЩО БУЛО «НЕ ТАК» АБО ЯК ПРОЙШЛО СВЯТКУВАННЯ ДНЯ ПЕРЕМОГИ В БІЛОКУРАКИНЕ

Категорія: Публікації / Статті

Плита з написом за Советскую власть
На День Перемоги 9 травня голова Білокуракинської райдержадміністрації Іванюченко С.І. підійшов до одного білокуракинського журналіста і запитав:
- Ну, що зараз не так? Чи все так?
Бо, як було видно, він турбувався про те, що під час святкування Дня Перемоги щось може бути не так – не патріотично і далеко не по-українські.
І дійсно, не дарма він хвилювався, бо багато було чого «не так»…
Вже вранці на центральну площу селища навідались білокуракинські націоналісти-свободівці, які також відвідали монумент Скорботна Матір та вшанували пам’ять загиблих у Другій світовій війні. Але свободівці помітили те, що викликало їхнє здивування і навіть обурення – за монументом Скорботної Матері стоїть плита з наступним написом російською мовою: «Вечная память героям, павшим в борьбе за Советскую Власть, отстоявшим честь, свободу и независимость нашей Родины»…
До речі, саме за цією плитою і починаються справжні захоронення воїнів і на братській могилі зараз побудований цілий меморіальний комплекс із іменами загиблих.
 Мало того, що напис на плиті зроблений російською мовою, так ще і «в борьбе за Советскую Власть»… Тобто, ідіотизми «русского мира» досі залишаються на білокуракинській землі. Цієї плити раніше там не було і вона з таким записом була встановлена відносно недавно, під час чергових виборів, коли до Верховної Ради балотувався всім відомий луГандон і запроданець Віктор Тихонов (до речі, росіянин за походженням).
Так само білокуракинські свободівці звернули свою увагу на іншу меморіальну плиту на алеї Героїв Радянського Союзу, де встановлені бюсти, з написом також російською мовою: «Бюсты изготовлены и подарены Россией в честь 60-летия Победы в Великой Отечественной войне». Тобто, встановлені в 2005 році.
Звичайно, можна казати, що нічого дивного і поганого немає в тому, що «герої загинули в боротьбі за Радянську владу…», або в тому, що бюсти подаровані Росією. Але, зрозуміло, що тут більше присутня звичайна російська пропаганда, а не реальна історія України. І вже зараз стає очевидним той факт, що колишня Партія регіонів, яка і вела цю пропаганду в Україні, повністю підпорядковувалась вказівкам із Москви і керувалась очільниками путінського «русского мира», і до чого все тоді йшло. Й досі недобитки Партії регіонів та комуністів в Україні проявляють свій шакалячий вишкір, досі ще залишились символи та написи як радянсько-комуністичного, так і колишнього продажного риго-комуняцького режиму, що панував в Україні майже всі попередні роки незалежності.
Інформація до новини
  • Переглядів: 958
  • Автор: bkportal
  • Дата: 13-05-2017, 13:02
13-05-2017, 13:02

ПРО ШТУЧНЕ М'ЯСО ТА ЕКСПЕРИМЕНТИ НАД ТВАРИНАМИ

Категорія: Публікації / Статті

Купив нещодавно в одному із магазинів в Білокуракине заморожені курячі окорочка. Приніс додому, думаю - зараз натушкую м'яса та наїмся від пуза та від душі. Поклав іх у воду, щоб розтанули швидше... Але, як тільки з м'яса зійшла крига, окорочка перетворились в якісь безформенні шматки желеподібної речовини із різким затхлим запахом, який нагадував більше якісь ліки, ніж запах м'ясу. Отакої! Мабуть, зарано я зрадів! З близької відстані це м'ясо взагалі не можна було нюхати, настільки воно було противним. Ні, воно не було протухлим чи якимось не свіжим. Навпаки - окорочка були рожеві, жирненьки та м'ягенькі. З них навіть відшаровувалася пупирчата шкірка.
Ну, думаю, може якщо спочатку проварити - то неприємний запах вийде і все буде гаразд? - Так і зробив. Спочатку трохи проварив, потім поклав на сковорідку та протушкував разом із морквою, цибулею, посолив та насипав зверху побільше приправи до м'яса, щоб забивала гидотний запах ліків, яким від нього тхнуло.
І ось м'ясо стушкувалось!.. Я нетерпляче почав його діставати та куштувати... Але не так сталось, як гадалось! Гидотний запах все одно залишився. Смак був теж далеко не м'ясний, скоріше воно нагадувало щось середнє між перемлілим жирним м'ясом та старим салом із запахом шкарпеток тижневої давності... І ніяка приправа ситуації не змінила.
Я ще спробував пожмакати в роті кілька різних шматочків (не їв, а лише надкушував), намагаючись знайти хоч щось більш-менш їстівне.. Але... Мій організм явно чинив супротив цьому!.. Смачно вилаявшись та згадавши "добрим" словом тих, хто продав мені цю гидоту, я все ж таки вирішив віддати все це м'ясо собаці, що жалібно скавучав у дворі, відчуваючи запах смаженого. Коли м'ясо вже охололо, то взагалі перетворилось в якийсь напівхолодець і його, мабуть, можна було їсти ложкою. Я взяв миску з усім цим м'ясом та, не роздумуючи, висипав собаці. Мій Тузик спочатку від радості аж підплигнув і жадібно накинувся на м'ясо. Але... Вихопивши і навіть ковтнувши перший шматок, він раптом зупинився і почав принюхатись. Потім спробував ще шматок... Але, як було видно, він вже не ліз йому до рота. Тузик підняв голову і жалібно подивився на мене своїми пронизливими очима, мовляв, що ти мені за лайно підсунув? Я з цікавістю спостерігав за його реакцією на таке диво-м'ясо. Але собака виявився не настільки дурним, щоб продовжувати його їсти. Він ще кілька секунд покрутив носом біля миски, ще раз поглянув на мене своїм ображеним поглядом і пішов геть...
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 055
  • Автор: SaraAstley62768
  • Дата: 12-05-2017, 22:00
12-05-2017, 22:00

ІСТОРІЯ ПРО ЗАТІСНИЙ СВІТ АБО ДЕ ЗУСТРІТИ БІЛОКУРАКИНЦІВ

Категорія: Публікації / Статті

Пам'ятаю, як в грудні 2015 року я їхав з Києва потягом додому. Але потяг відправлявся близько 23 години і мені довелось чекати на залізничному вокзалі години три в залі очікування. Тоді ще зала очікування на другому поверсі була безкоштовною, і там працював відносно недорогий бар. Я сів за столики і чекав друзів, які мали також прийти з хвилини на хвилину. Але раптом до мене підійшов якийсь лисий чоловік і, впізнавши мене, почав вітатися. Протягнув руку і запитав, як мої справи. Я відповів, що нормально, хоча сам не розумів, хто він такий і звідки мене знає. Все ж таки я був не десь в Луганську чи Харкові, де наших білокуракинців досить багато, а в самому Києві... Де-де, але в Києві я найменше всього очікував зустріти когось зі свого рідного селища Білокуракине.
Але ж яким було моє здивування, коли цей незнайомий мені чоловік (до речі, набагато старший за мене) почав питати мене про те, чи займаюсь я й досі східними єдиноборствами? Я навіть не знав, як реагувати. І здуру сказав, що давненько вже не займаюсь. Ну, хто знає, що в нього в голові? Може він якийсь агент чи просто мене перевіряє? Все ж таки часи в країні неспокійні, війна триває... Хоча насправді я злукавив. Єдиноборствами я займався завжди, хоч і з невеличкими перервами. Але ніколи не кидав цієї справи, бо це вже - частина мого життя... А чоловік продовжував мене розпитувати: що я роблю в Києві? чи надовго приїхав? кого чекаю? і т.д. Я мимоволі почав вдивлятись в його обличчя... Але, як не намагався, все одно не міг пригадати, хто він... Хоча, дійсно, впіймав себе на думці, що я його раніше десь бачив... Навіть промайнула думка, що це може бути батько когось із моїх учнів із секції... Але пригадати, хто він, я все одно так і не зміг...
Інформація до новини
  • Переглядів: 966
  • Автор: bkportal
  • Дата: 10-05-2017, 14:00
10-05-2017, 14:00

ПРО НАХАБСТВО ТА СПРАВЕДЛИВІСТЬ

Категорія: Публікації / Статті

Платив сьогодні за Інтернет на пошті. Підійшов до каси, там стоїть черга із чотирьох людей. Я став п'ятим. Тут заходить якась тьотка в крутих темних антисонячних окулярах на носі (хоча на вулиці було пасмурно і йшов дощ). Пролазить повз мене і втискується в чергу переді мною. Я мовчу... Вона робить вигляд, що мене наче не помічає... Нахабно ставить свою сумку на підвіконня каси прямо перед моїми очима і починає ритись в якихось платіжних документах. Я лише роблю крок назад. Тільки дивлюсь і мовчу... Вона починає платити в касі, продовжуючи не звертати на мене уваги. Тоді я просто дістаю жуйку з рота, яку жував (не пожалів!), і тихенько приліплюю її в середині розстебнутої сумки, в якій були якісь папери (мабуть, документи)...
Ні!.. Взагалі-то я добра людина... Але коли до мене ставляться не по-людські, то я реагую так само, навіть не задумуючись... Це вже така відповідна реакція, яка виробилася роками.
Тьотка заплатила в касі свої платежі, потім взяла сумку з документами і пішла... А заодно прихопила і мою жуйку, яку я відірвав практично від власного серця... Але нічого... Іноді треба ж хоч чимось жертвувати заради справедливості, щоб люди теж вчились жити, помічали та поважали інших людей... Ех, не знала ще ця тьотка, що потрапить в Інтернет!.. Не знала...

Глас Народу
^