БІЛОКУРАКИНСЬКИЙ ПОРТАЛ

Інформаційно-розважальний сайт
селища Білокуракине Луганської області


Білокуракинський анекдот

Газета "Білокуракинський портал" (формат PDF)

(для завантаження газети натисність на посилання і зачекайте 40-50 секунд)

19.05.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №1    26.05.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №2
02.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №3    09.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №4
16.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №5    23.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №6
30.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №7    07.07.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №8
14.07.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №9    21.07.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №10
28.07.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №11    04.08.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №12
11.08.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №13    18.08.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №14
25.08.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №15    01.09.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №16
08.09.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №17   


Перейти на повний архів газети "Життя Білокуракинщини" >>

Перейти на повний архів газети "Білокуракинський портал" >>


Інформація до новини
  • Переглядів: 125
  • Автор: bkportal
  • Дата: 12-01-2018, 21:27
12-01-2018, 21:27

Про спортмайданчик на 1,5 млн. в Білокуракине та спортінвентар на 505 тис. грн. в ДЮСШ

Категорія: Публікації / Статті

Прочитав в районній газеті "Життя Білокуракинщини" №3-4 від 13 січня 2018 року цікаву інформацію. Виявляється, у нас в Білокуракине на будівництво міні-футбольного майданчика з навчально-тренувальних занять дитячо-юнацького футболу в смт Білокуракине було витрачено (увага!!!) - 1515,0 тис. грн., тобто, більш ніж 1,5 мільйона гривень!!! Можливо, я щось пропустив, але хто-небудь знає, де такий спортивний майданчик побудовано в Білокуракине в 2017 році? Також для ДЮСШ було придбано спортивний інвентар на 505,0 тис. грн.!!! Який же треба було купити інвентар на таку суму?! М'ячі чи волейбольну сітку? За півмільйона гривень? А кажуть, що ми погано живемо...
 
Глас Народу



Уривок із газети "Життя Білокуракинщини" №3-4 від 13.01.2017 року
Інформація до новини
  • Переглядів: 312
  • Автор: bkportal
  • Дата: 5-01-2018, 15:11
5-01-2018, 15:11

НИЧЕГО ОСОБЕННОГО. КАК ВСЕ...

Категорія: Публікації / Статті

В 6 лет я нарисовал большую картину акварельными красками, за которую меня все хвалили. Она мне самому нравилась, что я даже повесил её на стенку, чтобы любоваться ею, и все, кто заходил в мою комнату, могли на неё смотреть и восхищаться моим талантом. Уже тогда я понял, что я - талант. Когда я нарисовал ещё несколько таких картин, которые выставлялись на разных выставках в школе, доме творчества, в доме культуры - я понял, что я - гений!!!:)
Но прошло время, я рисовал всё больше классных картин, все, кто их видел, уже начали привыкать к моей гениальности и постепенно перестали восхищаться моими картинами и даже не обращать на них особого внимания. Картины - как картины, ничего особенного! В школе появились те, кто завидовал мне, потому что мои картины были лучше их. Они стали какими-то злыми по отношению ко мне, всячески пытались в чём-то упрекнуть, оскорбить, унизить... Через какое-то время я понял, что мой талант никому не нужен. Кроме как использования меня в качестве рисовальщика плакатов и оформителя окон, коридоров на разные праздники в школе я был не востребован.
В результате мысль, что я талантливый и уникальный в своём роде художник, у меня очень быстро пропала. Желание рисовать и развивать свой талант у меня отбили. Средняя школа научила меня быть таким, как все, чтобы не выделяться из толпы. Мысль, что я - гений, учителя полностью выбили из моей головы!
Інформація до новини
  • Переглядів: 4 984
  • Автор: bkportal
  • Дата: 3-01-2018, 19:45
3-01-2018, 19:45

ЧУТКИ ПРО АДМІНА БІЛОКУРАКИНСЬКОГО ПОРТАЛУ

Категорія: Публікації / Статті

Почув чутки, що адміна Білокуракинського порталу начебто "прикрили" - чи то мєнти, чи то спецслужби, чи то якісь військові. А я його сьогодні бачив. Йшов по вулиці. Питаю в нього:
- Так тебе ж начебто прикрили, а ти ходиш по вулиці спокійно?
А він:
- Серйозно? - питає. - Так я про це навіть і не знаю, і не чув!..
Поздоровався, привітав з Новим роком і пішов по своїм справам далі...
Ось так, ходить спокійно людина по вулиці і нічого навіть не підозрює, що про нього розповідають в селищі і які чутки розповсюджують...

Глас Народу
Інформація до новини
  • Переглядів: 309
  • Автор: bkportal
  • Дата: 29-12-2017, 16:13
29-12-2017, 16:13

ПРО КОМЕНТАРІ НА БІЛОКУРАКИНСЬКОМУ ПОРТАЛІ ТА ХТО ЇХ ПИШЕ

Категорія: Публікації / Статті


Коментар на Білокуракинському порталі, 29.12.2017 року
 
А що ж ви ховаєтесь за вигаданим ім'ям? Вже б писали своє справжнє прізвище, а не якийсь там "дуст". Ваш бідний лексикон і граматика занадто впізнавані, не кажучи вже про розумові здібності та психічні відхилення, щоб не здогадатися, хто тут пише такі коментарі. Не знаю, кого ви називаєте козломордими, але ви на свою пику подивіться - свинячу, яка вже в телевізор ледь поміщається, коли вас показують по ЛОТу. Ви хоч і навчились тримати свого пісюна, але це, як видно, найбільше ваше досягнення. Про корисність вашого перебування на керівній посаді взагалі нема що говорити. Від вас лише одні збитки та шкідливість для всього району. Сірик якщо і тупить час від часу, але хоч щось робить в селищі корисне та з людьми ділиться, принаймні, зі своїми людьми. А чим ви ділитесь? Що ви корисного робите? Чи думаєте, якщо будете бігати, верещати та розмахувати руками, обзиваючи всіх підряд, щось зміниться на краще і вас будуть слухатись чи боятись? Навряд чи... До вас на посаді уже був один такий психічно неурівноважений - Саша-корнішон, який теж кричав на людей, принижував їх, обзивав. Є такий вислів: "Принижуючи інших, возвеличуєся сам". Ви робите те ж саме. Але якщо Саша-корнішон був хоч трішки розумнішим та хитрішим і завдяки своїй дружині вчительці мав хоч якусь освіту, то ваша безграмотність та безкультурність просто на поверхні. Це – очевидно!
Завдяки "Білокуракинському порталу" люди дізнаються правду про те, що робиться в селищі та районі. Але вас ця правда не влаштовує і не подобається. Дійсно, правда очі коле. А вам не вистачає мужності визнати цю правду, визнати свої помилки та прорахунки. Але у вас це не вийде, бо люди, які не звикли самі говорити правду, ніколи не навчаться її чути і дослухатись до думки інших людей. Такі люди по суті своїй - боягузи. Завдяки своїй брехні та підлабузництву ви отримали свою посаду. Завдяки оббріхуванню інших людей, розповсюдженню чуток ви самостверджуєтесь, як підліток-недоучка. Кожен має займатись своїми справами і тим, що вміє найкраще, в чому добре розуміється. Ви ж не зуміли навіть звільнити з роботи всіх посіпак, прислужників партії регіонів та колишніх комуністів-комсомольців, залишивши їх біля себе, бо вони так само стали прислуговувати і вам. Бо вам це – вигідно і, як видно, подобається. Але одночасно ці посіпаки та підлабузники продовжують служити й колишнім лугандонам, але у вас за спиною.
Інформація до новини
  • Переглядів: 240
  • Автор: bkportal
  • Дата: 28-12-2017, 15:41
28-12-2017, 15:41

ЗНОВУ ПРО ВУЛИЧНІ ЛІХТАРІ ТА ТИХ САМИХ МІСЦЕВИХ ІДІОТІВ ПРИ ВЛАДІ

Категорія: Публікації / Статті

Йшов нещодавно ввечері пішки від центру Білокуракине і до бару «Шансон» по вулиці Центральній. Напевно, білокуракинці помітили, що на цій вулиці встановили нові ліхтарні стовпи по одній стороні, які освітлюють дорогу. Але алейки-то залишилися практично не освітленими. Бруд і калюжі на них як були, так і є, особливо в дощову погоду або під час відлиги. Загалом, якби не мої гумові "чоботи-дутики", довелося б мені важкувато йти. Що бруд по щиколотки, а що нічого  не видно. Толку-то від тих ліхтарів, які освітлюють дорогу ?! Може, для водіїв, звичайно, і краще стало, але для пішоходів абсолютно марно. Тільки в деяких місцях пішохідна алея освітлюється. Але в основному тьма цілковита. Доводиться підсвічувати шлях ліхтариком в руках. Деякі люди, як я помітив, замість того, щоб йти по пішохідній алейці, ввечері йдуть просто по узбіччю дороги. Тому що на дорозі краще видно. Хоча при цьому, природно, є ймовірність бути збитим автотранспортом, який часто несеться по вулиці на швидкості 90-100 км/год. А дехто з місцевих мажорів розганяється і швидше. І це при тому, що згідно з ПДР в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год. У житлових і пішохідних зонах швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год. А з 1 січня 2018 року обмеження швидкості в населених пунктах вже буде 50 км/год. Але про це, схоже, не знають деякі водії. Та й ДАІшники, як видно, абсолютно ігнорують це правило.
Місцева влада рапортує про те, що було зроблено освітлення вул. Центральна. Але, по-перше, яка в цьому заслуга самої влади? Адже роботи проводилися навіть не нашими місцевими працівниками РЕМу, і тим більше не електриками з громади, яких там всього двоє. Підрядниками були кияни, які і виконали всі роботи. Також вони зробили і нові ліхтарі біля школи №1. А що ж місцева влада? Де робота влади громади, яка так старанно звітує за свою роботу і витрачає чималі кошти на благоустрій селища?
Нещодавно в мережі з'явилося відео про те, як працюють маленькі парні ліхтарі на вул. Центральна і потрійні ліхтарі-кошики біля пам'ятника Шевченка навпроти школи №1. Як видно з відео, більша половина плафонів на стовпах просто прикручені алюмінієвим дротом, щоб не впасти. Але це їм не особливо допомагає. Є плафони, які гойдаються від вітру, деякі нахилилися вниз або в сторону і тримаються або на тому ж самому дроті, або завдяки силі земного тяжіння. Побутові лампочки-економки, які за своєю потужністю навіть супер економні, тому що не дають особливого освітлення, взагалі знаходяться на відкритому повітрі і, природно, на них потрапляє дощ, сніг, вуличний бруд. Деякі лампочки в таких умовах, хитаючись на вітру постійно блимають, іскрять.
Інформація до новини
  • Переглядів: 256
  • Автор: bkportal
  • Дата: 23-12-2017, 22:52
23-12-2017, 22:52

«…Із серця заповітне слово»

Категорія: Публікації / Статті

Леонід Стрельник в колі друзів-літераторівПостать Леоніда Стрельника - знакова в українській літературі. Він відомий поет, літератор, талановитий журналіст і телевізійник. Наш земляк представляє Луганщину в царині красного письменства, як один із найталановитіших поетів, прозаїків і літературних критиків Донбасу. Усе своє життя Леонід Стрельник був зачарований в українське слово - любив його до самозречення, виколисував, плекав, як виноградну лозу, а цілющим його нектаром наповнював наші серця любов'ю, добром, найніжнішими почуттями, що возвеличують людину, її красу і найсвятіші почуття любові до України, отчого порогу, милого і згорьованого війною Донбасу, що потерпає у великих стражданнях, але мужньо виборює волю.
Леонід Стрельник і Білокуракинщина - нероздільні. Тут він формувався, як неординарна творча особистість. Правда, до цього вже встиг попрацювати на шахті, складачем поїздів станції Світланове Донецької залізниці, літературним працівником обласної молодіжної газети «Молодогвардієць».
З Леонідом Стрельником ми вперше зустрілися в редакції Новоайдарської райгазети, де він на той час працював відповідальним секретарем. Проходячи журналістську практику, я сумлінно виконував редакційні завдання. При цьому подавав до друку і власні вірші. Ось тут я чи не вперше у своєму житті пізнав всю силу поетичного таланту цього молодого літератора, його залюбленість у чарівну красу українського слова, його витонченість, мелодійність і образність. Мої поетичні доробки після літературного опрацювання їх Л.Стрельником ставали більш професійними, хвилюючими. Їх друкували у багатьох виданнях, що мене дуже тішило. Л.Стрельник постійно дбав про літературну молодь. Я привозив йому з Донецького університету, де навчався, вірші молодих поетів. Він з ними залюбки працював, а кращі друкував. Це було велике щастя для літераторів-початківців, які пізніше стали відомими поетами Донбасу. І понині вони вважають Л.Стрельника одним з кращих літературних редакторів і критиків Донбасу.
Друга зустріч з Л.Стрельником у мене відбулася в Білокуракинській районній газеті, яку він тоді очолював. На той час Леонід закінчив факультет поезії Літературного інституту ім. М.Горького (1976 р. у м. Москва). На роботу до редакції запрошував тільки професійних літераторів, журналістів, філологів. Вже за рік йому вдалося згуртувати творчий колектив, який став одним із кращих на Луганщині. Про це свідчили високі відзнаки газети у творчих конкурсах, здійснювалося формування при редакції позаштатних відділів, робсількорівського активу. Великою подією у літературно-мистецькому житті краю стало створення Л.Стрельником при місцевій газеті районного літературного об’єднання «Колосок». Його засідання відбувалися один раз на місяць. Проводив їх Л.Стрельник захоплено, цікаво і професійно, що викликало жвавий інтерес у любителів красного письменства краю. На засідання літстудії зі своїми дописами приходили робітники, будівельники, вчителі, медики, журналісти, школярі. Найактивнішими літстудійцями того часу були Іван Рогозян, Володимир Наумов, Віра Писаренко, Михайло Мотузний, Надія Гнідаш, Наталія Білянська, Тамара Снагіцька, Іван Пєкалєв, Василь Шелудько.
Інформація до новини
  • Переглядів: 2 369
  • Автор: bkportal
  • Дата: 15-12-2017, 23:13
15-12-2017, 23:13

Правосуддя по-білокуракинські Або хто вбив Світличного Василя

Категорія: Публікації / Статті

03 листопада 2015 року о 03 годині 05 хвилин в реанімаційному відділенні Білокуракинської центральної районної лікарні Луганської області від тяжких тілесних ушкоджень помер при загадкових обставинах Світличний Василь Олексійович, 28 травня 1963 року народження, уродженець і житель селища Білокуракине.
За скоєний начебто злочин, а саме нанесення тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпеки для життя Світличному В.О. 25 березня 2016 року вироком Білокуракинського районного суду Луганської області за ч.2 статті 121 Кримінального кодексу України був засуджений до семи з половиною років і ось вже більше двох років відбуває покарання в Холодногорівській виправній колонії №18 м. Харків мешканець селища Білокуракине Третяк Віталій Віталійович.
За версіями досудового слідства і суду, 31.10.2015 року о 18-й годині, перебуваючи у своєму домоволодінні, Третяк Віталій завдав Світличному Василю Олексійовичу численні удари ногами та кулаками обох рук по голові та тулубу, в результаті яких потерпілому за висновками експерта від 20.11.2015 року заподіяні закрита травма голови з крововиливами під оболонки головного мозку з вторинними крововиливами в стовбур головного мозку; переломи 4, 5, 6, 7 ребер справа по середній ключичній лінії з крововиливом в міжреберні м’язи та м’які тканини грудної клітки з внутрішньої сторони відповідно даним переломам; перелом 4 ребра зліва по середній паховій лінії, 5, 6, 7 ребер зліва по середній ключичній лінії з крововиливами в міжреберні м’язи та м’які тканини грудної клітки з внутрішньої сторони відповідно даним переломам, а також більше 30 тілесних ушкоджень по різним частинам тіла потерпілого.
Раніше комісійною  судово-медичною експертизою за №68/71 від 02.11.2015 року у потерпілого Світличного В.О. встановлено забій головного мозку 2 ступеня та мозкова кома 1-2 ступеня, які виникли цього ж дня.
Далі, за версією слідства та суду, потерпілий Світличний Василь, маючи тілесні ушкодження не сумісні з життям в результаті неправомірних дій Третяка В., вільно та самотужки виходить з двору Третяк В. разом зі своїм племінником Світличним Віталієм, сідають в автомашину поліції і разом з працівниками поліції Орловим М.Є. та Куденко Є.О. їдуть в Білокуракинську центральну районну лікарню для медогляду на стан сп’яніння. Підкреслюємо: не у зв’язку з тяжкими тілесними ушкодженнями, а для огляду на стан сп’яніння.
Інформація до новини
  • Переглядів: 2 146
  • Автор: bkportal
  • Дата: 12-12-2017, 21:00
12-12-2017, 21:00

ПРО ЗНИЩЕНЕ МАНГО ТА ДЕБІЛІВ У ВЛАДІ

Категорія: Публікації / Статті

Манго - фрукт
Почув в новинах, що в Калінінграді (колишній Кенігсберг, нині це найзахідніша область Росії) митники, які за наказом путіна борються із західними продуктами, конфіскували в якихось бізнесменів 238 коробок зі свіжим манго, а це загалом більше тонни. Так от... Як цих дебілоїдів можна назвати нормальними???! Хтось старався, віз товар через кордон сотні кілометрів, сплачував податки, збори, скоріше за все давав комусь хабарі, щоб пропустили ці фрукти через кордон... Все ж таки скоро Новий рік! Це манго могло потрапити в дитячі подарунки. А замість цього якісь бидло- дегенерати просто взяли його і, по-суті, вкрали у дітей.
Я розумію, що є дебільний закон, який придумали чиновники-дебіли за вказівкою хуйлапутіна, і його треба виконувати. Але ж ці фрукти можна було безкоштовно роздати дітям в дитячі будинки, в інтернати, просто малозабезпеченим сім'ям, замість того, щоб знищувати їх бульдозером!
Як видно, Росія - це дійсно країна дурнів та дегенератів, які, нажаль, ще плодяться і зрощуються хуйлопутінською владою в дуже великих масштабах...

Глас Народу
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 556
  • Автор: bkportal
  • Дата: 12-12-2017, 18:30
12-12-2017, 18:30

ПРО ВУЛИЧНЕ ОСВІТЛЕННЯ ТА ЕФЕКТ СТАТЕЙ ГЛАСУ НАРОДУ

Категорія: Публікації / Статті

Не пройшло і тижня після публікації статті "ПРО ВУЛИЧНЕ ОСВІТЛЕННЯ, ВІДЕОСПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА ІДІОТИЗМ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ" в спільноті про вуличні ліхтарики, які ледь-ледь освітлюють хіба що самі стовпи, на яких висять, як на деяких вулицях селища Білокуракине з'явились нові вуличні ліхтарі з потужними світлодіодними лампочками! Принаймні, тепер на кожному стовпі (а таких 8) вздовж пішохідної алейки від краєзнавчого музею до ДЮСШ щовечора світяться ліхтарі. Дійсно, стало світло по всій доріжці!
Ось такий ефект статей від Гласу Народу! А ви продовжуйте мовчати і залишатись звичайним баранячим бидлом, що вміє лише мовчки терпіти, споглядаючи, як жирують інші за людські гроші...

Глас Народу
Інформація до новини
  • Переглядів: 200
  • Автор: bkportal
  • Дата: 5-12-2017, 22:45
5-12-2017, 22:45

ПРО ВУЛИЧНЕ ОСВІТЛЕННЯ, ВІДЕОСПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА ІДІОТИЗМ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ

Категорія: Публікації / Статті

По селищу Білокуракине на багатьох вулицях місцева влада начебто зробила вуличне освітлення. Але замість нормальних вуличних ліхтарів на більшість стовпів почіпляли звичайні побутові лампочки-економки. Причому потужність цих лампочок мінімальна, судячи по якості освітлення. Що вони освітлюють - не зрозуміло. Бо дороги ввечері та вночі все одно не видно ні пішоходам, ні водіям автотранспорту. Просто десь вгорі на стовпі ледь світиться лампочка, а толку від неї - нуль.
Зрозуміло, що електроенергію треба економити. Заради цього і замінили більшість лампочок на стовпах на більш економні. Але який сенс такого вуличного освітлення, якщо від нього майже немає ніякого світла?
Крім того, можливо не всі білокуракинці знають, але після опівночі світло на більшості стовпах на вулицях селища повністю вимикається. Це також робиться заради економії. Хоча ліхтарі світяться на деяких магазинах або адмінбудівлях. Але цього явно недостатньо. Вийдіть на вулицю після опівночі в хмарну безмісячну ніч і ви взагалі нічого не зможете розгледіти. Пішоходам рухатись по вулицям доведеться хіба що навпомацки. До речі, на деяких вулицях є відкриті каналізаційні чи водопровідні люки. І в них можна запросто провалитись, особливо в темний час доби, якщо ходити по малознайомим вулицям, де не все знаєш і не все пам'ятаєш.
Звісно, можна казати про те, що у нас в Луганській області є проблеми із виробництвом електрики та електропостачанням, і добре вже те, що є хоч яке-небудь освітлення на вулицях селища. Але ж таке освітлення вулиць є звичайним окозамилюванням з боку місцевої влади, бо фактично освітлення немає. Зрозуміло, що керівництво і району, і громади не ходять на роботу пішки вулицями селища, а їздять на автівках. Тому їм глибоко "фіолєтово", чи є те освітлення, чи немає. По калюжах вони не ходять, ноги на дорожніх колдойобинах не викручують,  грязюку ногами не місять. І хоча начебто поробили алейки на деяких вулицях селища, все одно в дощову погоду і грязюки вдосталь, і калюжі чомусь на них стоять. А люди, які йдуть ввечері з роботи, коли вже темно на вулиці, пізнають всі принади пішоходів. І це ще не було у нас великих снігопадів та ожеледиці. Але ж погода мінлива і зима ще попереду, все це чекає білокуракинців.
^