БІЛОКУРАКИНСЬКИЙ ПОРТАЛ

Інформаційно-розважальний сайт
селища Білокуракине Луганської області


Білокуракинський анекдот

Газета "Білокуракинський портал" (формат PDF)

(для завантаження газети натисність на посилання і зачекайте 40-50 секунд)

19.05.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №1    26.05.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №2
02.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №3    09.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №4
16.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №5    23.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №6
30.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №7    07.07.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №8
14.07.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №9    21.07.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №10
28.07.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №11    04.08.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №12
11.08.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №13    18.08.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №14
25.08.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №15    01.09.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №16
08.09.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №17   


Перейти на повний архів газети "Життя Білокуракинщини" >>

Перейти на повний архів газети "Білокуракинський портал" >>


Інформація до новини
  • Переглядів: 1 315
  • Автор: bkportal
  • Дата: 19-02-2017, 19:00
19-02-2017, 19:00

ПРО БЛОКУВАННЯ ЗАЛІЗНИЦІ АБО ЗА ЩО ГОЛОСУВАЛИ РАЙОННІ ДЕПУТАТИ?

Категорія: Публікації / Статті

Нещодавно прем'єр Гройсман заявив про можливі віялові відключення електроенергії в деяких областях України. Зокрема, це Київська, Харківська, Черкаська та ін. області. В цьому переліку не було Луганської області. Але... О диво! В Білокуракине на багатьох вулицях ввечері почали вимикати освітлення! Світяться вуличні ліхтарі лише на Центральній вулиці (Чапаєва) та десь біля будинків чи магазинів. Тобто, як бачимо, почалась економія електроенергії. Уряд говорить про економію та можливі віялові відключення електроенергії у зв'язку із блокуванням залізниці в Донецькій та Луганській областях, мовляв, вугілля із Донбасу припинили постачати на українські теплові електростанції і тому утворився його дефіцит. Хоча насправді потяги із вугіллям (зокрема в Луганській області) до останнього моменту продовжували їздити. І білокуракинці це чудово знають, бо саме через Білокуракине завантажені вугіллям товарні вагони ледь не щодня їхали в бік Луганської ТЕС в м. Щастя. А блокуються саме ті ділянки залізниці і ті потяги, які їдуть із України на окуповану територію Луганської та Донецької областей та везуть різні товари та промислову продукцію. Бо фактично Україна продовжує забезпечувати Донбас всім необхідним - і промисловими товарами, і продуктами. Саме із-за цього активісти та українські вояки-ветерани російсько-української війни і блокують залізницю. Із окупованої території в Україну постачається метал із Алчевського металургійного комбінату, який далі продається на експорт, а гроші, відповідно, платяться власникам в луГандонію. До речі, через Валуйки із Росії завозиться залізна руда, вагони якої слідують і через Білокуракине. Росія постачає на Алчевський металургійний комбінат залізну руду із Бєлгородської області, а вивозить готові чавун та сталь. Також на окуповану територію постачається український ліс, бо власного там фактично немає. Із цього лісу потім робляться бліндажі та інші споруди для лугандонівських військових на лінії розмежування.
Ні для кого не секрет, що в Луганській області єдина працююча ТЕС в м. Щастя, яка контролюється українською владою, електроенергія із якої постачається не тільки на північну частину області, але і на окуповану територію. Якщо раніше луганчани розповідали казочки про те, що вони отримують електрику із Росії, то зараз всім стало зрозуміло, що електроенергія постачається тільки із Щастинської електростанції. Саме тому і припинились активні обстріли ТЕС з боку лугандонів, а в окупованій Луганщині припинили вимикати електрику. Бо домовились!
Активісти та бійці-ветерани обіцяють заблокувати всі залізничні шляхи з України в луГандонію, в тому числі і в самому місті Старобільську або в Станиці Луганській (ст. Кондрашовка), через які і йдуть потяги з вугіллям на Луганську ТЕС. Але таке вже було раніше. Для постачання вугілля вже використовувався інший альтернативний шлях залізницею - через Ростовську та Бєлгородські області Росії. Бо в самій Ростовський області є вугільні шахти в м.Шахти, які також належать компанії Ріната Ахметова. Але цей шлях набагато довший - лише територією Росії більше 600 км в один бік та плюс близько 180 км - територією Луганської області. Якщо рахувати відстань в обидва боки - то це близько 1500 км. Росія запросто пропускає ці потяги, бо за транспортування своєю територією отримує чималу вигоду.
Нещодавно депутати Білокуракинської районної ради на позачерговій сесії голосували за лист-звернення до Президента України Порошенка з вимогою щодо розблокування залізниці в Луганській та Донецькій областях, щоб, мовляв, потяги з вугіллям могли безперебійно слідувати до Луганської ТЕС, яка забезпечує всю Луганську область електроенергією.
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 276
  • Автор: bkportal
  • Дата: 16-01-2017, 22:36
16-01-2017, 22:36

ПРО МІНІМАЛЬНУ ЗАРПЛАТУ ТА РОСТ БЕЗРОБІТТЯ НА БІЛОКУРАКИНЩИНІ

Категорія: Публікації / Статті

В Білокуракине із січня поменшало продавців в магазинах, а кількість безробітних збільшилась. Тобто, із-за збільшення мінімальної зарплати до 3200 грн. (фактично на руки 2575 грн.) власники магазинів, які наймають продавців, дуже просто вирішили питання із економією фонду оплати праці - взяли і звільнили деяких найманих продавців. Тому деякі магазини, які раніше працювали із 7.00 до 19.00 (12 годин), стали працювати менше, як правило 8-годинний робочий день - з 8.00 до 17.00 (з обідом). Або ж просто збільшилось часове навантаження на продавців, коли замість однієї зміни, працюють ще й зайві години. І це стосується не лише найманих продавців, але й інших найманих працівників. Дехто взагалі відмовився від найманої робочої сили і почав працювати самостійно, або просто офіційно закрив свій бізнес, а фактично перейшов у тінь і продовжує працювати без сплати податків і отримуючи прихований дохід. Часто навіть в бюджетних організаціях або на підприємствах, де працюють по змінам (кочегари, сторожа, чергові і т.ін.) замість 4-х змін, працює лише 3-и зміни (а іноді дві зміни), тобто, кожна зміна перепрацьовує свою норму годин, яка встановлена трудовим законодавством.
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 543
  • Автор: bkportal
  • Дата: 14-01-2017, 15:22
14-01-2017, 15:22

ПРО САМОТНІСТЬ ВАЛІ ТА НЕЩАСНУ ДИТИНУ

Категорія: Публікації / Статті

Часто влітку я бачив на вулицях Білокуракине дівчину Валю, яка постійно ходила наодинці. Іноді її можна було бачити біля річки Білої або навіть серед людських городів. Вона просто ходила туди-сюди і наче як розмовляла сама з собою. Можна було навіть подумати, що вона щось збирала на людських городах, бо свого вона не садила. Але ходила вона без торби, з пустими руками, а значить, вкрасти і унести з собою особливо нічого не могла.
Колись у неї запитали:
- Валю, а чого ти постійно ходиш поміж людськими городами, свого ж все одно не садиш?
На що вона відповідала:
- Та  мені самій вдома дуже скучно, от і виходжу на пойму. Раніше ми з матір’ю тут город садили, а тепер вона померла, а город інші люди забрали. А я ходжу і на нього дивлюся, матір згадую…
І дійсно, раніше я бачив її разом із матір’ю та батьком на городі, який вони садили. Але помер батько, потім матір. Город вона сама садити не стала і кинула його, люди забрали і почали садити своє. А Валя все одно час від часу приходила на цей город, ходила біля нього, дивилась, розмовляла сама з собою…
Потім я іноді бачив її пізно вночі в центрі селища на дитячому майданчику "Бєрєндєєвка", де вона о 2-й чи навіть о 3-й годині ночі могла гойдатись на гойдалках і щось розказувати сама собі. Спочатку я навіть думав, що це якась дитина, бо вона сміялась і раділа, як дівчинка-підліток. Але насторожувало те, що була вже глибока ніч і голос у неї був уже не дитячий, а цілком дорослої жінки. Вона могла без зупину гойдатись дуже тривалий час - може півгодини, може довше. Поруч нікого не було і їй ніхто не заважав. Їй тоді вже виповнилось 34 роки…
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 365
  • Автор: bkportal
  • Дата: 28-12-2016, 09:28
28-12-2016, 09:28

СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ…

Категорія: Новини Білокуракинщини / Статті

Пам’ятаю, як вона мене захищала… Коли в атестаті по географії мені поставили замість «п’яти» балів «три» бали, а класний керівник Світлана Миколаївна пояснила мені, що це лише «технічна» помилка, бо атестати заповнювала вчителька, яка навіть не викладала в моєму класі і не могла знати, які в мене знання з географії. Але тоді вразила байдужість класного керівника, яка спитала: «А яка тобі різниця – чи «п’ять» балів, чи «три»? Все одно ти «тріїшник» і далі бурси нікуди не підеш!..» І неважливо, що якраз з географії я був найкращим в класі і ледь не єдиним, хто приймав участь в обласних олімпіадах, перемагав у районних олімпіадах з цього предмету. І неважливо, що крім географії мені також «технічно» поставили ще дві «трійки» в атестаті замість «четвірок» – все одно мені «світить» одна дорога – в бурсу (в кращому випадку). А там – неважливо, які в мене оцінки в атестаті.
І коли я зайшов у майже порожню вчительську, тримаючи атестат, в якому по трьох предметах «помилково» стояли зовсім інші оцінки, ніж ті, що заслужив, і запитав про ці помилки у класного керівника Світлани Миколаївни, а вона почала віднікуватись і не хотіла нічого виправляти, то в цей момент якраз поруч опинилась інша вчителька - Тетяна Тихонівна. Вона не викладала в нас математики, а лише іноді підміняла інших вчителів і тому мене, як учня, майже не знала. Вона навряд чи знала, добре я вчився чи погано і з яких саме предметів. Але коли вона почула мою розмову із класним керівником, яка не хотіла переробляти мій атестат і виставляти в ньому правильні оцінки, то відразу втрутилась. Тетяна Тихонівна впевнено промовила:
- Так не можна, Світлана Миколаївно! Бо він може опротестувати ці оцінки! Треба обов’язково виправляти!
Вона сказала це спокійно, але досить наполегливо. І тоді мій класний керівник, хоч і невдоволено, але взяла у мене атестат із помилковими оцінками, і пообіцяла переписати на новому бланку.
Пізніше мені дійсно переробили атестат, поставили в ньому вже правильні оцінки. Коли класний керівник віддавала мені його, то сказала:
- Можеш подякувати Тетяні Тихонівні. Якби не вона, то ніхто б з тобою і не морочився б…
Тикнула атестат мені в руки і з виразом, наче я їй щось винен, пішла геть…
Ось так я отримав свій атестат про повну середню освіту, коли закінчив Білокуракинську ЗОШ №1…
І наче б нічого такого дивного чи видатного в цій історії немає. Але чомусь пригадалась вона мені… Пройшло якраз двадцять років після закінчення мною школи. Оцінки в атестаті, як я потім вже переконався, дійсно мало що вирішували в моєму подальшому навчанні. Бо, куди б я не поступав вчитись, у які б вищі навчальні заклади чи навіть в ті ж ПТУ – все вирішували гроші, а ніяк не знання…
Та залишилась в моїй пам’яті вчителька – Тетяна Тихонівна, яка навіть у мене не викладала, але яка лише одним невеличким прикладом із життя так яскраво показала, що значить доводити правду і як треба за неї боротися, відстоювати свою позицію і свою правду…
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 200
  • Автор: bkportal
  • Дата: 12-12-2016, 12:26
12-12-2016, 12:26

ПРО ЛІС, ЗАЛІЗНУ РУДУ ТА ВУГІЛЛЯ АБО КОМУ ВИГІДНА ВІЙНА В УКРАЇНІ

Категорія: Новини Білокуракинщини / Статті

Кажуть, що однією із умов Путіна при переговорах з Порошенком була така, щоб в Україні якомога більше вирубували лісів і вивозили деревину або в Європу, або в Росію. Причина - щоб українські вояки не могли ховатися в лісах як партизани. Бо саме в лісах найлегше сховатись і робити обстріли відкритих територій. І, судячи по тому, як у нас почали вирубувати ліси і вивозити деревину, Порошенко добре виконує цю умову. Особливо почали вирубувати ті ліси, які найстаріші і найбільші за площею. Бо маленькі лісосмуги та насадження мало ефективні для схованок та криївок.
Вирубують ліси і в Білокуракинському районі. Старі лісники кажуть, що за останні два роки в нашому районі було вирубано лісу більше, аніж за попередні 10 років. Схожа ситуація і в сусідніх районах Луганської області - Старобільському, Сватівському, Новопсковському, Троїцькому та ін. Багато рубають ліс і під Сіверодонецьком та Кремінною. Частина його йде в зону АТО. Але це скоріше лише привід, для замилювання очей. Насправді, ліс вивозиться в бік Росії або навіть лугандонії (ЛНР/ДНР) через зону розмежування. Гроші за ліс, звісно, осідають в кишенях різного рівня чиновників та місцевих ділків.
Схожа ситуація і в західних областях України, а враховуючи, що там ліси набагато більші за площею, аніж на сході, і деревина там має більшу ціну, бо вивозиться в європейські країни, то і масштаби вирубки там ще більші.
Якщо раніше ліс у нас возили навіть залізницею, то зараз ці перевезення здійснюються вантажними автівками, відповідно, автомобільними дорогами. Саме тому багато автодоріг пететворились в звичайний напрям руху, бо асфальтового покриття або немає зовсім (як на трасі Сватово-Білокуракине), або воно сильно пошкоджене чи присутнє лише на окремих ділянках. Буквально за останні два роки дорога з Білокуракиного на Новопсков також перетворилась із більш-менш нормальної в схожу на сватівську. Так само і на старобільському напрямку, хоча на ділянці села Підгорівка (Старобільського району) дорогу поступово почали ремонтувати. Ремонт вже восени затіяли також на трасі Старобільськ-Сватове. Влітку сиділи чекали, а коли пішли дощі та почались морози - стали класти нове асфальтове покриття. Як довго воно протримається, не важко здогадатись...
Крім лісу, автошляхами щосезону везуть, звісно, і врожай зернових. Вантажні фури часто перевантажені і рухаються дуже повільно. Але дорожнє покриття поступово руйнується.
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 297
  • Автор: bkportal
  • Дата: 11-12-2016, 22:44
11-12-2016, 22:44

ПРО СЛУЖБУ В ЗОНІ АТО ТА ЗАРПЛАТУ В БІЛОКУРАКИНСЬКОМУ ВІЙСЬККОМАТІ

Категорія: Новини Білокуракинщини / Статті

В грудні із зони АТО додому повернулось багато солдат-контрактників із Білокуракинщини. Більшість із них підписували контракт на 6 місяців служби. І зараз їм дали відпустку на 10 днів. Багато чого цікавого розповідають ці солдати про свою службу в зоні АТО безпосередньо на лінії розмежування. Про те, що там тривають майже постійні обстріли і немає ніякого перемир'я - це зрозуміло. Але є ще інші проблеми, про які вони не можуть мовчати. Наприклад, й досі є проблеми із забеспеченням одежою та зброєю. Часто бувають і непорозуміння між солдатами або командирами та підлеглими. Із-за чого виникають конфлікти та суперечки. Іноді ці конфлікти переростають в бійки та розборки навіть із застосуванням вогнепальної зброї. Іноді із плачевним наслідками. Часто після вживання алкогольних напоїв.
Один солдат розповів мені, як в нього була суперечка з одним із бійців свого підрозділу на тему: в чому різниця між ними, українськими солдатами, та найманцями зі сторони сепарів? Бо, на його думку, і ті, і інші є найманцями і воюють за гроші. В зоні АТО, як він запевняє, вже немає бійців, які пришли туди воювати за покликом серця на почуттях патріотизму. Всі, хто воював там на початку війни із метою захисту Батьківщини, вже або демобілізувались, або просто не стали заключати чи продовжувати контракт на військову службу і повернулись до цивільного життя. Можливо, хтось із них ще й залишився воювати, але таких одиниці.
Інформація до новини
  • Переглядів: 954
  • Автор: bkportal
  • Дата: 1-12-2016, 22:51
1-12-2016, 22:51

1-ГРУДНЯ. ЯК ЦЕ БУЛО... (Уривок з роману «РОЗРИВ»)

Категорія: Публікації / Статті

Це зараз я можу з гордістю і на весь голос заявити, що особисто знайомий з людьми, які першого грудня першими кинули коктейлі Молотова на Банковій. Страшні радикали від мистецтва Олексій Шемотюк — архітектор-дизайнер і Генадій Титов — скульптор. Саме вони в буквальному сенсі цього слова запалили вогонь подій, які згодом нарекли Революцією Гідності.
Обидва мають вищу освіту, дітей, високооплачувану роботу та можливість подорожувати світом. І коли питають: що спонукало їх вдягати шоломи, респіратори, готувати запальну суміш і пертися під кулі та світло-шумові гранати «Беркуту», відповідають приблизно наступне: «Можливо, це бажання помститися за побитих студентів. Можливо, почуття власної гідності, а може то була природна реакція на брехню уряду, коли всі ми відчули себе ошуканими, через непідписання угоди про асоціацію з Євросоюзом. А, можливо, просто заїбала окупаційна промосковська зажрана влада».
Варіантів відповідей у кожного може бути безліч, бо кожен із тих, хто виходив на Майдан, хто боровся і бився, хто різав бутерброди, хто танцював і співав гімн, або просто перед телевізором співчував йому, кожен мав свою відповідь на питання — чому і для чого він це робив. А от війна була у кожного своя.
— Чого ж ви не кинули коктейлі прямо у силовиків?
— Бо перед нами стояв не «Беркут», а звичайні строковики-вевешники. До того ж ми не ставили собі за мету палити людей. Просто хотіли показати владі готовність до спротиву. Набридло бути мовчазним бидлом!
Пунктом збору нашої мистецької боївки було призначено парк імені Шевченка. Але розуміючи, що в парку буде купа народу, ми домовилися зустрітися навпроти центрального входу університету. Зібралося десятка півтора творчого люду, який з перших днів активно включився у боротьбу і кого зазвичай називали «провокаторами» та «екстремістами».
Інформація до новини
  • Переглядів: 3 965
  • Автор: bkportal
  • Дата: 29-11-2016, 22:59
29-11-2016, 22:59

ПРО НАРКОТИКИ ТА ПІДРОБКУ ДОКУМЕНТІВ, ПРО РАЙЛІКАРНЮ ТА ВІЙСЬККОМАТ

Категорія: Публікації / Статті

Кажуть, що після лікаря Матюхіна, якого звинуватили в торгівлі наркотиками в районній лікарні, швиденько на лікарняний «злиняв» і сам головний лікар Данилко О.М. (який, до речі, раніше був відповідальний якраз за онкологію). Подейкують, що він тихенько сприснув з рідної лікарні і прикинувся хворим, взявши лікарняний і відправився в кардіологію обласної лікарні в м.Лисичанськ. На скільки це правда, важко сказати, бо, як показує життя, зараз вірити нікому не можна. До речі, колись так само робив і колишній головний лікар Медін О.О., який також при кожній кримінальній ситуації або перевірці райлікарні, примудрявся відразу захворіти і брав лікарняний.
А ще в добавок до справи з наркотиками виявилось, що до лікарів районної лікарні мають претензії деякі призовники, колишні військовослужбовці та працівники військкомату. Варто нагадати жителям Білокуракинщини, що в Білокуракинській районній лікарні і до сьогодні немає деяких лікарів. А є закон про військово-лікарську експертизу та порядок створення ВЛК (військово-лікарської комісії) при районному військкоматі, де обов'язковими вимогами є наявність лікарів визначених профілів, зокрема лікаря-офтальмолога (який відсутній у лікарні). А якщо взяти період з травня 2014 року по жовтень 2016 рік, то під час різних хвиль мобілізації або призову на строкову військову службу в районій лікарні були відсутні різні лікарі, зокрема, дерматовенеролог, психіатр, окуліст та стоматолог. І це не кажучи вже про обов'язкову вимогу, щоб у ВЛК був хоча б один лікар-спеціаліст військового профілю.
І ось нещодавно один із колишніх працівників райвійськкомату звернувся в Білокуракинську районну лікарню надати йому роз'яснення та відповідь щодо законності утворення військово-лікарської комісії при районному військкоматі та правильність оформлення картки медичного огляду при працевлаштуванні на роботу до Білокуракинсько-Троїцького ОРВК. Бо, як виявилось, працівник влаштовувався на роботу за направленням районного центру зайнятості на цивільну посаду звичайного «діловода», а через деякий час його без відома і попередження зробили солдатом, поставивши перед фактом, що він є вже військовим. І хоча раніше цей працівник не проходив службу в армії і за станом здоров’я був визнаний не придатним до військової служби в армії, але раптом ВЛК, утворена за наказом голови райдержадміністрації, визнала його абсолютно здоровим і придатним до військової служби.
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 023
  • Автор: bkportal
  • Дата: 13-11-2016, 17:44
13-11-2016, 17:44

Закони життя і закони смерті...

Категорія: Публікації / Статті

Народ діє не по своїй волі (демократична формула) і не з волі однієї особи (диктаторська формула), а згідно із законами. Я маю тут на увазі не закони, створені людиною. Існують норми - природні закони життя, і існують норми - природні закони смерті.
Закони життя і закони смерті. Нація йде до життя чи до смерті в залежності від того, якими законами вона слідує.
Необхідно відповісти ось на яке питання: хто в нації здатний зрозуміти чи інтуїтивно усвідомити ці норми? Люди? Маси? Якби це було так, я думаю, це означало б очікувати занадто багато. Натовп не в змозі зрозуміти навіть занадто прості закони. Їх доводиться наполегливо пояснювати по багато разів, щоб вони були зрозумілі, і навіть вдаватися до покарання при необхідності.
Для того, щоб пекти хліб, робити взуття і плуги, обробляти землю, водити трамвай необхідно бути фахівцем. А хіба не потрібно бути фахівцем, щоб виконувати одну з найважчих робіт - керівництво нацією? Хіба не обов'язково такій людині мати певні якості?
Висновок: народ не може керувати собою сам. Їм повинна управляти еліта. А саме: категорія людей, що складають плоть від плоті нації і володіють певними знаннями і здібностями. Подібно до того як бджоли ростять свою "матку", так і народ повинен ростити свою еліту.
Хто ж вибирає еліту? Маси? Прихильники можуть знайтися для будь-яких "ідей" і виборці для будь-якого кандидата на виборну посаду. Однак це не залежить від розуміння людьми цих "ідей", "законів", "кандидатів", а від чогось зовсім іншого: від тієї спритності, з якою окремі особистості можуть завойовувати прихильність мас. Немає нічого більш примхливого і нестійкого, ніж думка натовпу. Її критерій вибору: "Спробуємо тепер інших". Таким чином відбір проводиться не у відповідності з уміннями і знаннями, а випадково і навмання.
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 071
  • Автор: bkportal
  • Дата: 13-11-2016, 13:20
13-11-2016, 13:20

ПРО БЛАГОДАРНОСТЬ и НЕБЫТИЕ...

Категорія: Публікації / Статті

Когда я читаю книгу или учебник какого-нибудь современного западного автора, то обязательно в начале книги есть предисловие, где автор выражает благодарность тем, кто помог ему либо с изданием самой книги, либо вообще помогал по жизни в чем-либо. Обычно вспоминают родственников, жен, мужей, детей, родителей, друзей и коллег. Иногда такой благодарственный текст бывает на несколько страниц с перечислением всех заслуг тех, кто хоть как-то помог или содействовал автору.
И вот тут я задумался... А если я напишу книгу, то кого мне нужно будет благодарить за помощь в издании книги или вообще - за любую помощь по жизни? Я попытался перебрать в уме всех своих родственников, друзей и знакомых... Кого бы я хотел отблагодарить? Оказалось, что отблагодарить я могу разве что пару друзей - хотя бы только за то, что они присутствуют в моей жизни... А больше... особо-то и некого...
А вот если бы надо было перечислить всех, кто когда-либо мне мешал и делал всё, чтобы я не смог чего-либо сделать и добиться в жизни, кто просто паразитировал и жил за счет моей безвозмездной помощи, кто только то и делал, что гадил и пытался всячески препятствовать в любых моих делах и начинаниях - вот тут я бы перечислил очень многих!..
^