БІЛОКУРАКИНСЬКИЙ ПОРТАЛ

Інформаційно-розважальний сайт
селища Білокуракине Луганської області


» » » ДІВЧИНА-ПОЖЕЖНИК (життєва історія)

Білокуракинський анекдот

Газета "Білокуракинський портал" (формат PDF)

(для завантаження газети натисність на посилання і зачекайте 40-50 секунд)

19.05.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №1    26.05.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №2
02.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №3    09.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №4
16.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №5    23.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №6
30.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №7    07.07.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №8
14.07.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №9    21.07.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №10
28.07.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №11    04.08.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №12
11.08.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №13    18.08.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №14
25.08.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №15    01.09.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №16
08.09.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №17    15.09.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №18
22.09.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №19    29.09.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №20


Перейти на повний архів газети "Життя Білокуракинщини" >>

Перейти на повний архів газети "Білокуракинський портал" >>


Інформація до новини
  • Переглядів: 1 577
  • Автор: bkportal
  • Дата: 6-10-2016, 23:44
6-10-2016, 23:44

ДІВЧИНА-ПОЖЕЖНИК (життєва історія)

Категорія: Публікації / Статті

Нещодавно я їхав потягом зі Сватового в Київ. Сів на потяг о 18.00 годині. В купе, крім мене, вже була молода дівчина, яка, коли я зайшов і почав там розміщуватись, вже лежала на верхній полиці і дрімала, повернувшись пикою до стіни. За кілька хвилин в купе підсіли ще двоє чоловіків, які розмістились на нижніх полицях. Після вечері, я також заліз на гору, поглядаючи на дівчину поруч. Її обличчя не було видно, бо вона продовжувала лежати, відвернувшись до стіни. Потяг поступово наближався вже до Харкова. Було близько 23-ї години. Я час від часу поглядав в бік дівчини, намагаючись розгледіти, як вона виглядає. Але вона, здавалась наче неживою. За 5 годин від Сватового до Харкова вона жодного разу не перевернулась на інший бік і продовжувала лежати обличчям до стіни. Мені аж стало цікаво, що це за дівчина така? І скільки в неї вистачить терпіння лежати на одному боці? Вже проїхали Харків, на годиннику було майже опівночі. Всі в купе вже спали, крім, мабуть, одного мене. Принаймні, чоловіки знизу вже тихенько похрапували. Я теж почав засинати, закривши очі. Хоча цікавість була - як хоч виглядає дівчина поруч? Фігура начебто нічого так... А от обличчя - не видно. А раптом - якийсь крокодил? Вранці проснусь, її побачу - так перелякаюсь!!! З цими думками я почав теж засинати... Аж раптом чую - вона ворушиться!!! Зовсім поруч біля мене!!! Мене аж пересмикнуло! Я глянув у її бік - дійсно, вона повернулась та лягла на спину. І це - вперше за 6 годин!!! Вона продовжувала спати, бо очі не відкривала, а я врешті решт зміг її роздивитись. На вигляд - молода, років 20-22. Мабуть, студентка. Ну, в принципі, не крокодил, зовнішність більш-менш нормальна. Я аж заспокоївся - жива, та ще й не крокодил... Значить, можна спати спокійно, вранці не перелякає...
 
Протягом ночі я вставав, виходив в тамбур подихати повітрям... Думав, що дівчина теж має встати та вийти хоча один раз із купе... Була навіть думка з нею побалакати, можливо навіть познайомитись. Але я помилився - вона продовжувала спати і так жодного разу аж до самого ранку не вставала зі своєї полиці на другому поверсі. Вранці, коли потяг вже наближався до Києва, я попив чаю, сходив в туалет, разом з чоловіками-попутниками перекусив, поспілкувався, а дівчина продовжувала тихо спати на своєму місці. Ми з чоловіками вже навіть почали жартувати - як вона може, жодного разу не встаючи зі свого ліжка, їхати протягом 14-и годин і спати, не прокидаючись?!! Хоча б у туалет вийшла разок - так ні!! Не було такого! І тільки коли вже під'їзджали до Києва, вона врешті решт піднялась, протерла очі і почала причісуватись, потім намазала губи помадою, причепурилась. Хоча в туалет вона не виходила, навіть не вмивалась, а просто протерла обличчя та очі вологою серветкою, як наче кішка.
 
Один чоловік не витримав і спитав у неї, посміхаючись: "А ти мабуть на пожежника вчися?" Вона аж здивувалась: "Чому?" - питає. "Та спиш так, як пожежники, не просинаючись 14 годин... Не їси, не п'єш, навіть в туалет жодного разу не вийшла..." - каже сусід по купе. На що вона відповіла: "Ааа... Так я завжди так у дорозі, не п'ю і не їм.. Вже звикла..."
 
Ось така дівчина-пожежниця їхала зі мною в купе, з якою так і не вийшло толком поспілкуватись...
 
by sstimorol
Шановний відвідувач, Ви зашли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
Информация
Комментировать статьи на сайте возможно только в течении 3 дней со дня публикации.
^