БІЛОКУРАКИНСЬКИЙ ПОРТАЛ

Інформаційно-розважальний сайт
селища Білокуракине Луганської області


» » » ПРО СВЯТО, МАЙДАНЧИКИ ТА МІСЦЕВУ ВЛАДУ або ЧОМУ У НАС ВСЕ РОБИТЬСЯ З «ПРИПІЗДАНІЄМ»?

Білокуракинський анекдот

Газета "Білокуракинський портал" (формат PDF)

(для завантаження газети натисність на посилання і зачекайте 40-50 секунд)

19.05.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №1    26.05.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №2
02.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №3    09.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №4
16.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №5    23.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №6
30.06.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №7    07.07.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №8
14.07.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №9    21.07.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №10
28.07.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №11    04.08.2018 - Газета "Білокуракинський портал" №12


Перейти на повний архів газети "Життя Білокуракинщини" >>

Перейти на повний архів газети "Білокуракинський портал" >>


Інформація до новини
  • Переглядів: 70
  • Автор: bkportal
  • Дата: 14-07-2018, 20:30
14-07-2018, 20:30

ПРО СВЯТО, МАЙДАНЧИКИ ТА МІСЦЕВУ ВЛАДУ або ЧОМУ У НАС ВСЕ РОБИТЬСЯ З «ПРИПІЗДАНІЄМ»?

Категорія: Публікації / Статті

Ну як вам свято Холі та День Нептуна, що відбулось 14 липня, білокуракинці? Сподобалось неймовірне і видовищне свято фарб, лазерне шоу, пінна вечірка на березі річки Білої та молодіжна дискотека?
Ржунімагу! Прямо, сука, до сліз! Як видно, навіть небо чинить супротив всім намаганням місцевих недоумків при владі організувати щось на зразок свята. Хоча і свята у нас стали проводитись (буває іноді й таке!) майже однаково, як під копірку. В першу чергу – це обов’язкова присутність на святі самих представників влади, як наче саме вони і є головними винуватцями святкування і центром загальної уваги для всіх присутніх. Одні і ті ж самі пики, сраки, пуза та брехливі обіцянки останні двадцять, тридцять або і більше років. Одна і та ж колода чиновників та їхніх підлабузників-посіпаків, які переміщуються іноді місцями та кабінетами, але все одно тримаються владної або бюджетної годівниці, а заодно гріють руки та набивають кишені народними грошима.
Ось і нещодавно відкрили новенький спортивний майданчик біля Білокуракинської ЗОШ №2 – міні-футбольне поле зі штучним покриттям. І знову, як завжди – одні і ті ж пики на відкритті, як наче всі вони дійсно приймали активну участь в будівництві цього футбольного поля. Навіть пан народний депутат В.Курило завітав на відкриття. І недарма! Бо, як відомо, він дійсно доклав певних зусиль до будівництва цього об’єкту. Зокрема, підрядчики, що будували це поле, як раз і залучались до виконання робіт за допомогою пана депутата. Звісно, не за просто так. Система відкатів та хабарів – вічна для нашої країни. Спеціалісти стверджують, що вартість будівництва такого міні-футбольного поля складає близько 600 тис. грн., але насправді було витрачено фактично вдвічі більше. А як же інакше? А інакше його б так і не побудували, якби не було можливості вкрасти та списати коштів вдвічі більше, ніж треба для будівництва. Звісно, не обов’язково все пішло в кишені Курила та його найближчих посіпаків. Самому Курилу теж треба ділитися, тим більше, що вибори не за горами і зайві кошти зайвими не бувають. Бо дуже багато таких, в тому числі і в самому Білокуракиному, хто годується з рук народного депутата. І скільки цих собак не годуй, їм все одно буде мало… Та і піар у вигляді вдаваної участі та неймовірних зусиль з боку депутата у будівництві таких соціальних і необхідних об’єктів, як міні-футбольне поле або інших спортивних чи дитячих майданчиків, місточків і т.п. – це річ необхідна для підтримання хоч якоїсь популярності серед потенційних виборців, які, як стадо довірливих баранів, прийде на вибори і проголосує за такого уважного до проблем виборців депутата.
Ну добре!.. Побудували новеньке поле для міні-футболу в школі №2. А от про таке саме поле для міні-футболу в школі №1 чомусь вже ніхто і не згадує. А воно, до речі, знаходиться, м’яко кажучи, в жахливому стані. Діти, до речі, на цьому полі дійсно часто грають у футбол. Хоча з кожним наступним випуском школярів тих, хто там грає, стає все менше. Але ж повибивані та перекошені дошки огорожі цього міні-футбольного поля важко назвати огорожею. Та і саме штучне покриття вже давно вичерпало свій строк експлуатації і явно потребує заміни. А чому нічого не ремонтується? А все дуже просто! На ремонті цього міні-футбольного поля нічого буде вкрасти! А значить, який сенс його ремонтувати? А справа в тому, що кошті для будівництва таких міні-футбольних полів виділяються різними європейськими спеціальними фондами і стоїть чітка вимога – будувати нове! А те, що вже є і потребує ремонту – це справа місцевої влади і, відповідно, місцевих коштів. Але ж у самих себе не вкрадеш! От тому і не ремонтується нічого. До речі, будівництво такої великої кількості дитячих майданчиків (ледь не в кожному селі Білокуракинської ОТГ) і в самому селищі Білокуракине в різних закутках – це теж спеціально виділені кошти різних фондів. Бо звідки в бюджеті громади візьмуться гроші, якщо близько 90% дохідної частини бюджету - це різні дотації та субвенції (допомога) із державного бюджету на конкретно визначені цілі? Звідки власні гроші в районі, якщо основну частину податків сплачують місцеві торгаші та дрібні підприємці? Є, звісно, ще сільгоспвиробники – підприємства та фермери. Але ж всі знають, як вони показують свої прибутки, обраховують зарплати та, відповідно, сплачують податки в бюджет. Коли я читаю в районній газеті про середню врожайність зернових по району 26-29 ц/га – сміється весь мій лисий череп. Кому ви чешете, панове! Та при таких застосуваннях хімікатів та різних добрив, як зараз, при досить нормальній погоді (погода не буває поганою!) врожайність зернових ну ніяк не може бути до 30 центнерів з гектару! Бо така врожайність навіть в найгірші радянські часи вважалась ознакою непрофесійності та безгосподарності сільгоспвиробника. А нині врожайність набагато більше. Просто цю врожайність стали більше приховувати і, відповідно, приховуються і справжні прибутки. Для статистики та податкової – одна звітність, я для ефективного господарювання – зовсім інший облік, про який знають лише керівник та головний бухгалтер. А про врожайність соняшнику, інших технічних культур та їх вартість і той прибуток, що вони дають сільгоспвиробникам - взагалі годі й говорити…
Нещодавно я запитав в знайомого, досить молодого агронома одного із сільгосппідприємств району: «Яка в тебе зарплата?» Він каже: «Та близько 6 тисяч гривень». «Не може бути! Малувато для  агронома, - кажу. – А якщо чесно? – питаю, – скільки на руки?» «А якщо на руки, то вдвічі більше», – відповідає агроном. Ось так. І це робиться фактично на абсолютній більшості сільгосппідприємств. А сенс в тому, що з офіційної зарплати треба платити податки та внески. А це зайві витрати для сільгоспвиробника. І йому байдуже, що несплачені податки – це фактично вкрадені гроші як з бюджету, так і з майбутньої пенсії працівника, який недоотримує офіційну зарплату, а значить, сплачує до пенсійного фонду менший внесок, а це в свою чергу, означає набагато меншу пенсію, яку він буде отримувати після досягнення пенсійного віку. Хоча нинішнє молоде покоління до цього ставиться досить лояльно, і навіть, я б сказав, байдуже. Тому що, як показує час, законодавство в Україні постійно змінюється, в тому числі і щодо обрахування розміру пенсій та самого пенсійного віку. А завдяки останній пенсійній реформі, коли обов’язковий робочий (страховий) стаж має бути не менше 30 років, дожиття та вихід на пенсію стає нездійсненним або малоймовірним фактом, тому що більшість нинішніх молодих людей, яким зараз до 40 років, маючи більшого стажу безробітного, ніж робочого, просто не напрацюють 30 років стажу, або просто не доживуть до пенсії. Бо фактично виходити на пенсію доведеться у віці 70-75 років (!!!). А коли ж тоді жити?! І який роботодавець захоче тримати на роботі працівника, якому за 60 років і який вже явно не здатен працювати ні фізично, ні морально на рівні з молодими?.. Тому ніхто з нинішньої молоді особливо і не «париться» щодо офіційної зарплати та страхового стажу задля майбутньої пенсії. Більшість до неї просто не доживе! Крім того, коли нинішні пенсіонери, які пропрацювали офіційно ще в радянські часи по 35-40 і навіть більше років, і при цьому отримують пенсію в 1500 – 2000 грн., в той час, як за один тільки газ треба платити 2500 – 3000 грн. (якщо немає субсидії), то стає зрозумілим, що скільки б ти не працював офіційно, і скільки б не сплачував внесків до Пенсійного фонду, все одно пенсії, яку призначить і буде платити держава при досягненні пенсійного віку, буде недостатньо, щоб жити нормальним повноцінним життям. Бо навіть за комунальні послуги заплатити вже нереально! Принаймні, поки що так є в Україні…
В Україні завжди були ті, хто крали, дурили, і наживались на інших. Так воно і є, і буде…
Крадуть, беруть хабарі як на самій верхівці влади – в Адміністрації Президента, Уряді, парламенті, так і на місцях. А чим же гірше ті, хто присмоктався до корита в регіонах? Звісно, їсти, пити і красиво жити хочеться всім.
Хотів написати про свято в Білокуракине, але вийшло зовсім не про свято… Бо кожного разу, коли бачу якість неподобства в селищі або просто ідіотські рішення місцевої влади, хочеться запитати: «Що ж ви, ідіоти, робите? Невже за двадцять, тридцять або і більше років перебування при владі ви досі нічого не навчились, крім як красти, брати хабарі, давати пусті обіцянки та дурити людей?»
Здається, навіть природа кожного разу обурюється і бунтує, коли бачить якісь неподобства, що і як робиться в нашому селищі та районі. Скільки вже різних свят перенесли за рішенням місцевої влади? Масляна, День Молоді, День Івана Купала, День Рибалки, День Нептуна… Як можна обдурити природу? Звикли дурити людей, але ж з природою це не проходить. Звісно, в усьому винен дощ та гроза!.. А як же інакше?! А може, це у вас мозок не в тому місці виріс? Якщо він взагалі ще залишився в пристаркуватих та морально деградованих місцевих керівників та керівничок…
Кажуть, що автор, який підписується в статтях на «Білокуракинському порталі» як Глас Народу, сам недалекого розуму і взагалі нічого не знає і не вміє робити, крім як ображати інших та писати якісь вигадані та образливі тексти в Інтернеті. Але ж як можна ображатись на правду? Зрозуміло, що іноді правда буває неприємною, а для декого і образливою. Але ж відоме таке народне прислів’я: «Нічого на дзеркало нарікати, коли пика крива». Бо хто винен в тому, що в Білокуракине ремонтують дороги за допомогою піску та шиферу, а потім все це за кілька хвилин розлітається в різні боки та перетворюється на пил? Невже винен Глас Народу, який про це написав в Інтернеті, чи, може, все ж таки винні ті недолугі керівники, які давали вказівку ремонтникам діяти саме так?
Розповім ще один Білокуракинський анекдот:
Приїздить в Білокуракине обласне начальство на чолі із головою адміністрації Гарбузом і запитують в голови Білокуракинської районної адміністрації Іванюченка:
- Ось про вас частенько пишуть в Інтернеті негарні речі, звинувачують в різних негараздах, проблемах в районі. Кажуть, що ви погано справляєтесь зі своїми обов’язками. Що ви зробили для того, щоб на вас люди не скаржились і про вас не писали різні ганебні статті та анекдоти?
- Ну… - каже Іванюченко. – Я вже провів бесіду з начальником поліції і розпорядився, щоб на адміністратора сайту «Білокуракинський портал» завели кримінальну справу і почали розслідування…
Отакий ось життєвий анекдот…
І так у нас звикли робити завжди. В негараздах та проблемах в районі буде винен хто завгодно, але тільки не керівництво самого району. І начебто змінюється влада, змінюються голови адміністрацій, районної ради… Мер, правда, ось вже більше 20-и років незмінний. Недарма ж повністю посивів. Звісно ж, не кожен може стільки років пристосовуватись до всіх президентів, урядів, партій та депутатів. А ще ж треба і виборцям догоджати.
А якщо комусь із жителів щось не подобається і він висловлює своє неподобство діями влади, свою думку, то такого невдоволеного обов’язково роблять публічним посміховиськом, відразу намагаються заткнути та зробити все для того, щоб він мовчав і не рипався… Сиди, мовляв, і не мугикай. Ще й залякують: тебе або посадять, або взагалі ліквідують як занадто розумного…
Так було, до речі, і при минулій владі Партії регіонів, так є і зараз… Нічого по-суті, не змінюється. Різниці – немає! Тим більше, в нашому Білокуракинському районі. Як крали, так і крадуть, як дурили – так і дурять, як брали хабарі – так і беруть, тільки в більших розмірах…
І жодне вдаване свято, яке все ніяк не можуть організувати в Білокуракине, не приховає недолугих рішень місцевих керівників та їхніх непрофесійних дій. Завжди у них все робиться то через одне місце, то з «припізданієм»…
Добре, хоч погода радує… Бо все у неї йде по плану, так, як треба, так, як і має бути…

Глас Народу
Шановний відвідувач, Ви зашли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
Информация
Комментировать статьи на сайте возможно только в течении 3 дней со дня публикации.
^