БІЛОКУРАКИНСЬКИЙ ПОРТАЛ

Інформаційно-розважальний сайт
селища Білокуракине Луганської області


Інформація до новини
  • Переглядів: 496
  • Автор: bkportal
  • Дата: 28-09-2017, 10:52
28-09-2017, 10:52

ЯК ТРЕБА ДУРИТИ НАЧАЛЬСТВО (життєва історія)

Категорія: Публікації / Оповідання

Вирішили зварювальники відзначити день народження колеги. І, щоб не спалитись в робочий день, вони набили робу дрантям, прив'язали держак до руки і залишили опудало на висоті четвертого поверху створювати видимість робочого процесу. Вітер дме, держак з електродом гойдається, опудало типу варить - ну а зварювальники бухають. Аж раптом приїздить начальство, дивляться - все нормально, робота йде, зварювальники працюють. І тут від пориву вітру опудало здуває з висоти більше 12 метрів. Все начальство це бачить, всі хапаються за серце, біжать до того, хто впав з висоти. Зварювальник, бачачи це дійство, сам швиденько біжить на місце падіння, викидає опудало геть в кущі, а сам лягає на його місце. Прибігає начальство і бачить - зварювальник встає, обтрушується і каже: "Хєр я туди більше полізу!!!"
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 267
  • Автор: bkportal
  • Дата: 29-06-2017, 19:00
29-06-2017, 19:00

ДОРОСЛЕ КІНО НА ПЛЯЖІ РІЧКИ БІЛОЇ АБО ЯК ТРЕБА ЖАРИТИ ЯЙЦЯ - 18+

Категорія: Публікації / Оповідання

Оце кіно було сьогодні на пляжі річки Білої в Білокуракине! Приїхали на пляж на якомусь вітчизняному «Ферарі» москальського виробництва четверо напівтверезих чоловіків - у кожного – пузо, як гарбуз, пики - червоні, розігріті на сонці та з сальним відблиском, очі аж позапливали. Не встигли вони випасти з автівки, як їх потягнуло на подвиги. Всі четверо з розгону забігли на дерев'яний місток, відігнавши дітей, і сиганули у воду - хто пикою вниз, хто ногами, а хто просто ляпнувся своїм пузяком об воду, що аж бризки летіли на обидва береги, обдаючи прохолодою всіх навколишніх відпочивальників, серед яких більшість були діти молодшого шкільного віку.
Поплескавшись у воді із реготом та охолодивши душу й тіло, вони все ж таки пішли під дерев'яний навіс, біля якого стояла їхня "Ферарі", і там вирішили влаштуватись на відпочинок після важкого трудового дня, протягом якого вони, як було видно, добряче встигли попрацювати, прийнявши на груди чималеньку дозу якогось бадьорого напою.
Але вже за пару хвилин одному непосидючому "герою" раптово захотілось залізти на дитячу металеву гірку і спуститись з неї у воду. Та широкопузий дядько явно не врахував деяких нюансів такої своєї задумки, яку він все ж таки реалізував, навіть не встигнувши, як було видно, подумати про її можливі наслідки. Він заліз по сходинках на гірку і відразу, навіть не зупиняючись, сів дупою на металевий спуск... І тут... - Це треба було бачити!!! Ні пером описати, ні словом передати! - Він, як скажений собака, завив і задригався обома половинками своєї чималенької дупи так, як наче сів на розпечену сковорідку!.. І дійсно - так воно й було! Бо відносно гладенький металевий спуск з гірки вниз так розігрівся на спекотному сонці, що до нього не можна було доторкнутись навіть рукою - могли залишитись опіки. А цей напівтверезий одоридло сів на неї величезною дупою в усій своїй красі, та ще й спробував спуститись вниз... Такого навіть в найкумеднішому і найсмішнішому кіно не побачиш!!! Він верещав і звивався, як зміюка від доторку розжареного металу, але все ж таки спустився вниз... І не важливо, що до води було ще якихось два метри (постаралась місцева влада зробити як найкраще - все для людей!!!). І обпечене та вкрай розігріте алкоголем тіло плюхнулось об землю (добре, що внизу був м'який пісок), якимось чином перевернувшись головою вниз вже наприкінці свого тернистого шляху по розпеченій металевій гірці.
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 245
  • Автор: NedMandalis4552
  • Дата: 24-06-2017, 08:12
24-06-2017, 08:12

ПОРА ВІДПУСТОК АБО ІСТОРІЯ ПРО ЗАГУБЛЕНИЙ ТЕЛЕФОН

Категорія: Публікації / Оповідання

Літо. Пора відпусток і канікул. Відвідав свою дитину в таборі "Лісова галявина”, гуляли по території і раптом знайшли смартфон. Лежить собі гарненький на стежці, теплий ще, напевно тільки що випав з кишені якого-небудь телепня. Спершу хотіли віднести на охорону, але по дорозі вирішили, що можемо і самі зателефонувати за яким небудь номером, з'ясувати ім'я власника, і повернути телефон за винагороду. Так навіть приємніше.У телефонній книзі було тільки два контакти. "мама і папа". Я натиснув "папа".
- Привіт, синку! - пролунав у трубці густий баритон.
- Вибачте, це не синок. - сказав я. - Ми знайшли телефон, хочемо повернути власнику. Це телефон вашого сина?
- Так, сина. - злегка розгублено відповів співрозмовник на тому кінці. - А як він у вас виявився?
- Кажу ж - знайшли. Гуляли, дивимося телефон лежить. Напевно з кишені випав. Він у вас в якому загоні?
- Хто?
Баритон відверто тупив. "Треба було дзвонити "мама" - подумав я. З іншого боку, мені легко було зрозуміти розгубленість батька, коли з номера дитини дзвонить якийсь незрозумілий мужик. Тому я терпляче повторив.
- Син ваш. В якому він загоні, ви знаєте?
- Він ні в якому не в загоні.
- Він що, вожатий?
- Який вожатий ?! Ви де взагалі цей телефон знайшли ?!
- Тут, на території.
- На якій території?!
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 361
  • Автор: bkportal
  • Дата: 14-05-2017, 13:03
14-05-2017, 13:03

ПРИВІТ! ЗАХОДЬ! ВИПИТЬ ХОЧЕШ?

Категорія: Публікації / Оповідання

Один чоловік, житель Білокуракине, розказав сьогодні таку історію.
Він біля свого вікна в кухню прив'язав дерев'яний будиночок для птахів - годівницю, і час від часу підсипав туди якесь зерно чи залишав шматочки хліба, щоб птахи могли прилетіти і поїсти при потребі. І дійсно, горобці, синички та інші невеличкі пташки завжди прилітали, дзьобали зернятка чи крихти, і радували очі людей.
І ось одного разу він побачив на цій годівниці якусь незвичну пташку - придивився - а це папуга! Для природи та клімату Білокуракинщини це, звісно, було неможливо, щоб папуги могли так вільно літати по вулиці. Стало зрозуміло, що він вилетів у когось із клітки і полетів мандрувати вулицями селища. Чоловік спробував піймати пташку. І дійсно, папуга виявився зовсім ручним і спокійно дав себе взяти в руки. Його занесли в квартиру, почали годувати. Було видно, що він голодний і досить зрадів людській увазі. Потім виявилось, що він навіть вміє розмовляти. І перша ж його фраза просто наповал вразила господарів. Папуга на звернення до нього людей "Привіт!" голосно реагував: "Привіт! Заходь! Випить хочеш?"
Причому ця фраза була, як видно, настільки для нього стандартною і звичною, що він її повторював постійно. Відразу можна було здогадатись, хто найчастіше спілкувався із цією пташкою...
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 252
  • Автор: bkportal
  • Дата: 7-05-2017, 23:30
7-05-2017, 23:30

УКРАЇНСЬКИЙ ГУМОР

Категорія: Публікації / Оповідання

Молився українець Богу. Бог йому і з'явився:
- Боже! Всі хочуть нас знищити! От як нам далі жити?
- Ось, що я Тобі скажу. Були українці, жили собі з Богом. І напали на них хазари... І де тепер українці, а де хазари? Були потім українці і напали на них половці з печенігами... І де тепер українці, а де половці з печенігами? Були українці і татаро-монголи... І де тепер українці, а де татаро-монголи?.. Були українці і царі... Де тепер українці, а де царі?.. Були українці і большевики... Де тепер українці, а де большевики? Так ось є українці і...
- ... Напали москалі. Що Ти хочеш цим сказати, Боже?
- Ми у фіналі!..
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 371
  • Автор: bkportal
  • Дата: 7-05-2017, 00:21
7-05-2017, 00:21

БІЛОКУРАКИНСЬКИЙ АНЕКДОТ

Категорія: Публікації / Оповідання

Потрапляє до Білокуракинського пологового будинку дівчина років 25-и, сама із села Шарівка, і народжує дитину.
- А хто ж батько дитини? - запитують у неї медпрацівники.
- Та Сашко Б. з другої Білокуракине! Високий такий... Ви його не знаєте... - каже вона.
Через місяць знову в Білокуракинському пологовому будинку народжує дитину інша дівчина - років 20-и, тепер вже з Нещеретового. І знову без батька.
- А хто ж батько дитини? - запитують і в неї медпрацівники.
- Та Сашко Б. з другої Білокуракине... Лисуватий такий... Ви його не знаєте... - каже і ця дівчина.
Ще через місяць привозять у пологовий будинок нову дівчину років 17-и - тільки школу закінчила, а вже народжує дитину. Сама із Бунчуківки.
- А хто ж батько дитини? - запитують у неї медпрацівники.
- Та Сашко Б. з другої Білокуракине! Він спортсмен... Ви його навряд чи знаєте... - відповідає їм і ця молода мати.
Медперсонал весь заінтригований, думають-гадають, хто ж він такий - цей Сашко Б. із другої Білокуракине? І як він так встигає їздити по всьому району, невже якусь круту автівку має? Почали одна одну розпитувати, може, хтось знає. Аж тут одна санітарка й каже:
- Ой, та знаю я цього Сашка Б. з другої Білокуракине! В минулому році моя племінниця від нього теж дитину народила... В нього ж спортивний велосипед! Він все літо на ньому катається, весь район об'їздив! І в кожному селі результати залишає..
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 459
  • Автор: bkportal
  • Дата: 5-05-2017, 19:00
5-05-2017, 19:00

ПРО ЧУДОВИСЬКО ТА НОВЕ ПОКОЛІННЯ

Категорія: Публікації / Оповідання

Виїжджаю сьогодні на велосипеді з пойми на вулицю Підгірну. Бачу - хлопчики років по 6-7 біля дороги граються. Раптом один із них вскакує, тримаючи в руках палицю і біжить в мій бік з криком:
- Пацани, чудовисько!.. Чудовисько!!!
"Ну, - думаю, - все, капець мені! Це він явно біжить до мене... Та ще й замахується палицею..."
І тут хлопчик різко зупиняється і розчаровано вигукує:
- Ой, та це Серожка!.. Це ж Серо-о-о-ожка!!!
І, розмахуючи в руках палицею, радісно повертається до своїх друзів, з якими він грався...
"Фу-у!.. - думаю. - начебто пронесло... А то хто знає, що в головах нинішніх дітей... Мабуть, моя пика вже настільки впізнавана, що навіть діти її запам'ятали..."
Ось таке у нас нове підростаюче покоління. Добре, хоч камінням не почали закидати...

білокуракинець
Інформація до новини
  • Переглядів: 1 503
  • Автор: bkportal
  • Дата: 13-02-2017, 16:00
13-02-2017, 16:00

ПРО НЯНЕЧКУ ІЗ ДИТЯЧОГО САДОЧКА "БЕРІЗКА" - 18+

Категорія: Публікації / Оповідання

Пам'ятаю, як колись я працював на громадських роботах за направленням Центру зайнятості в дитячому садочку "Берізка". В мої обов'язки входило косити траву, обрубувати дерева та кущі на території дитсадка. Одного ранку, коли я працював із сокирою на подвір'ї, до мене підійшла працівниця дитячого садка, яка мене добре знала ще із часів, коли я був дитиною і ходив до садка, а вона тоді була нянечкою. Але після виходу на пенсію вона продовжила працювати вже звичайною техпрацівницею в тому ж самому дитячому садку і виконувала різні обов'язки. От і в той момент вона, мабуть, отримала вказівку від начальниці піти і проконтролювати, як працює робітник - тобто я. Вона підійшла до мене, і не соромлячись на весь голос почала давати мені поради:
- Та ти не бійся, рубай його нах&й, оте все пи&долиння... А то мене вже тут так за&бали, суки, із-за нього!.. Їб@ш його, їб@ш!.. Щоб не було тут нічого!.. Йоб@на бл@дь х&йня!..
Працівниця вихопила у мене з рук сокиру і сама почала нею рубати бур'ян та обрубувати дерева. При цьому вона так смачно лаялась і так натхненно розмахувала руками, що мені аж стало якось незручно...
Я деякий час ще стояв і дивився, як вона рубає все підряд... Потім вона, змахнувши виступивший піт зі свого чола, віддала мені сокиру, продовжуючи вказувати, що і як треба рубати. І я почав із ще більшою старанністю рубати оте все "пи&долиння", на яке вона мені вказувала...
Отакі нянечки працювали раніше в дитячому садочку і виховували таких дітей, як я... Результат такого "виховання" тепер відомий...
 
ГЛАС НАРОДУ
Інформація до новини
  • Переглядів: 2 928
  • Автор: bkportal
  • Дата: 18-10-2016, 10:39
18-10-2016, 10:39

ДИВНИЙ ІНОЗЕМЕЦЬ ТА МОЇ ПІЗНАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ...

Категорія: Публікації / Оповідання

Нещодавно в Києві на оглядовому майданчику неподалік пам'ятника жертвам Голодомору зустрів одного хлопця, який ходив по майданчику, підходив до перехожих і намагався з кожним говорити іноземною мовою. Підійшов він і до мене. Почав щось запитувати англійською і показувати на краєвиди Києва в бік Дніпра. Потім, бачучи, що я далеко не знавець англійської мови, запитав: "Do you speak English? Understand me?" Я, звичайно, вивчав англійську в школі, але мій словниковий запас іноземної був явно обмежений, щоб на рівних спілкуватись із іноземцем. Тому я відразу відповів: "I don't speak English!" ("Я не говорю англійською"), сподіваючись, що він від мене відчепиться. Я дійсно думав, що на цьому моє спілкування з трохи дивним хлопцем-іноземцем закінчиться. Але не так сталось, як гадалось. Він все одно вперто стояв біля мене і щось натхненно розповідав англійською мовою, навіть розмахуючи руками і показуючи на краєвиди Києва. Загалом, навіть з моїми скромними пізнаннями англійської мови, з його слів я зрозумів, що він розповідав про красу міста Києва, показував на Дніпро, на міст через річку, на хмарочоси лівого узбережжя і захопливо щось розказував. Здавалось, що він просто намагався попрактикуватись в своїй англійській мові і переконатись, чи його хтось розуміє. І тут я просто запитав: "With which you country?" (З якої ти країни?). На що він відповів: "I Belgium" ("Я з Бельгії"). І тут я зрозумів, що англійська для нього теж не зовсім рідна мова. Я згадав, що в Бельгії немає бельгійської мови, а говорять французською та нідерландською (голандською) мовами. Розповсюджена німецька на сході країни. Також офіційною мовою є англійська. Не знаю чому, але я чомусь запитав у нього: "Parler francais?" ("Говориш французською?" - по-французькі). Він відповів: "Oui, je parle francais!" ("Так, говорю французською!"). І навіть аж зрадів, коли я в нього це запитав. Але не надовго. Бо я крім цієї фрази, з французьської не знаю більше нічого. І відповів по-своєму: "Ай донт парлє франсе! Ай донт андестенд!" Він зрозумів, що я французської точно не розумію, і продовжив говорити англійською.
^